Бертран Рінго, мер міста Гравелін, де розташована одна з перших у Франції АЕС (шість ядерних блоків), розповідає, що в перші роки роботи станції тут траплялися збої. І, на жаль, топ-менеджери підприємства першими приїжджали або прибігали на залізничну станцію, щоб бути подалі від небезпечного об’єкту. Після цього влада наполягла на тому, щоб керівники атомного гіганта разом із сім’ями жили виключно в місті й тут же навчалися їхні діти. «Це істотно підвищує надійність роботи АЕС, — переконано говорить мер і додає: — А також довіру городян».
Гравелін, певна річ, був заснований у далекі доатомні часи. Назву міста можна знайти в престижному французькому путівнику Мішлен. У ХII столітті граф Фландрії звів тут кріпосний мур. Тепер туристи об’їжджають його наповненим водою ровом на невеликому кораблику. Є й чимало інших пам’яток. Українські журналісти піднімалися на Набат — високу башту при церкві (5 поверхів ліфтом і 60 рівнів вузьких гвинтових сходів). Звідси добре видно місцевий морський порт із сотнями кораблів і яхт. Працелюбні французи створили його, трохи змінивши течію річки Ляо й поглибивши русло, щоб через нього могли пропливати великі кораблі. Порт пов’язав Гравелін з багатьма країнами світу й сприяв його розвитку.
Сьогодні цю роль відіграє АЕС. Вона щороку відраховує до бюджету країни 100 мільйонів євро й залучає до міста інвесторів, оскільки для них велике значення має ціна електроенергії. А тут, завдяки близькості станції, вона нижча. У Гравеліні працюють алюмінієвий завод, де задіяно 600 людей, а також трубний завод компанії «Європайп», якому контроль якості продукції коштує мало не більше, ніж виробництво. Стабільність цим енергоємним підприємствам гарантована тим, що тариф на електроенергію до 2017 року для них залишиться без змін.
Утім ціни в цьому невеличкому місті дещо вищі, ніж у Парижі. Та й податки ще за попереднього дуже шанованого тут мера були встановлені досить високі, сказав «Дню» мер. Проте саме це, за його словами, дозволяє сьогодні місцевій владі знижувати (на 45%) податки для багатодітних сімей. Та все ж перед кожними виборами в місті відбуваються протестні «зелені» акції, спрямовані проти АЕС.
Як реагує на це влада? У Гравеліні одразу після аварії на Чорнобильській АЕС, як і в інших ядерних центрах Франції, була створена так звана комісія з місцевого інформування, яку очолює мер Рінго. Її завдання не лише оповіщати людей про можливі збої й вести роз’яснювальну роботу серед населення, перешкоджаючи панічним настроям, що виникають на тлі політичних подій. Головна функція комісії, у складі якої половина депутатів муніципалітету, полягає в тому, щоб знати ситуацію на АЕС і не допускати найменших порушень з боку атомників. Одна з форм роботи — їхні звіти про заходи для зміцнення ядерної безпеки. «Ми передова комісія у Франції», — з гордістю говорить мер журналістам і розповідає про газету й сайт, що належать комісії. Проте й не приховує, що торік на станції було чимало дрібних збоїв.
«День» поцікавився, як фінансується комісія. Рінго розповів, що все робиться в порядку державно-приватного партнерства, але одразу уточнив, що від компанії ЕDF, якій належить АЕС, гроші не приймаються.
Але головна сьогоднішня фішка Гравеліна, що викликала гостру увагу українських журналістів, — це будівництво тут LNG-терміналу. Гроші на будівництво також забезпечить державно-приватне партнерство. Потужність терміналу, за словами мера, становитиме 3 мільярди кубометрів газу на рік, що приблизно дорівнює 20% усього газоспоживання Франції.
Термінал будуватиметься неподалік АЕС — ця зона для іноземців закрита. Але нам усе-таки здалеку показали майданчик майбутнього будівництва й повідомили, що тут будуть збудовані ємкості, в кожну з яких легко вміститься Ейфелева вежа. А поки тут, на перший погляд, нічого особливого — пологий, порослий чагарником пустинний берег. І, здається, не найкраще місце ставити нам питання на засипку: звідки, на вашу думку, сюди надходитиме тепло для регазифікації? Зізнатися, прийнятної відповіді не дав ніхто, зокрема й «День». Винахідливість французьких інженерів вразила: від АЕС збираються прокласти трубопровід, яким надходитиме гаряча вода, що охолоджує реактор...
Дуже сміливе й нестандартне технічне рішення! Цікаво, де братимуть тепло для регазифікації на українському LNG-терміналі, для якого зараз шукають місце на турецькій території? А якщо знайдуть, то знову буде тендер на створення техніко-економічного обгрунтування?..
Тим часом, українським журналістам вдалося поговорити в Парижі з представниками компанії Technip, що є світовим лідером в управлінні проектами, інжинірингу й будівництві для енергетичної промисловості. У неї понад 35 тисяч працівників у багатьох країнах світу й понад 30 сучасних кораблів для виконання підводних робіт. Компанія має досвід створення подібних об’єктів, вона спорудила термінал у Техасі (США). Вона також брала участь у переговорах щодо будівництва українського LNG-терміналу й готова взяти на себе днопоглиблювальні роботи, побудувати під ключ наземний комплекс для регазифікації. Утім керівники компанії, котрі підкреслюють свою цілковиту аполітичність, все ж таки дещо збентежені, оскільки досі не знають, де, в якій країні, міститиметься об’єкт, про який ведеться так багато розмов і який повинен буде працювати на енергетичну незалежність України.
«День» висловлює подяку МЗС Франції та посольству цієї країни в Україні за чудову організацію цього насиченого корисною інформацією візиту, а також усім працівникам державних і муніципальних установ і компаній, які знайшли час для спілкування з українськими журналістами.
