Розвиток Інтернету та перетікання туди значної частини аудиторії стимулює переформатування медіа-ринку в усьому світі. Україна – не виняток. Утім, якщо в західних країнах медіа-платформи, розроблені спеціально для мобільних пристроїв, платний контент – речі більш менш усталені, то в Україні вони лише набирають обертів. Тому під час Четвертої конференції «Честь професії 2013» обговорювали, зокрема, чи готові українці платити за контент у мережі? Треба сказати, що питання готовності українців загалом платити за якісну журналістику підіймається досить часто. Минулого тижня «День» опублікував думки з цього приводу, озвучені експертами під час конференції «Майбутнє якісної журналістики в епоху цифрових технологій».
«Певний час інформація в Інтернеті поширювалася безкоштовно, тому сформувалося розуміння, що вона й повинна такою бути. Але в усіх інших сферах життя ми платимо за якісні речі. Якщо для людей досвід, що дає журналістика, стане важливим та необхідним, вони будуть готові платити», – переконана один із ключових спікерів конференції, член правління Всесвітнього Форуму Редакторів Анетт НОВАК.
Інша справа, що, прагнучи запровадити плату за контент у мережі, медійники повинні добре розуміти свою аудиторію.
«Коли ми говоримо про аудиторію, то повинні розуміти, що «середнього українця» немає. Є окремі цільові аудиторії, для яких треба формувати окремий контент, – вважає заступник генерального директора компанії «TNS Україна» Ганна ДОБРИВЕЧІР. – З появою Інтернету, читачі розділилися на дві групи: ті, хто надає перевагу традиційним медіа, й ті, хто є прихильниками Інтернет-медіа».
За статистикою, з 2007 року кількість читачів газет зменшилась на 19%, читачів журналів на 14%, інтерес до телебачення знизився на 2%, до радіо – на 17%, але кількість користувачів Інтернету виросла на 35%, що свідчить про великі перспективи видань, які вчасно створили власні он-лайн платформи. За словами Ганни Добривечір, проекти певного ЗМІ у мережі не крадуть читачів в основного продукту, а навпаки приводять нових. Але водночас кожна нова платформа, з якої ви пропонуєте свій продукт, потребує окремого підходу, зміни подачі контенту. Правильно організовуючи назви статей та архів видання, можна отримувати постійну кількість читачів тих номерів, що вже давно вийшли, тобто залучати вторинну аудиторію.
З іншого боку, під час конференції говорили про нові можливості не лише просування свого продукту, взаємодії з аудиторією, а й збору та обробки інформації. Як розповіла Анетт Новак, «новим словом» у зборі інформації стала журналістика даних, що дозволяє отримати інформацію від великої кількості людей при мінімальних затратах. За її словами, люди зацікавлені у тому, щоб поділитися з вами інформацією, – і це потужний інструмент, якому можна знайти безліч застосувань: від вирішення локальних проблем до можливості зрозуміти глобальні питання сучасності.
До речі, на її думку, попри те, що всі говорять про зростання інформаційного сміття, проблема не у перезавантаженні інформацією, а в недоопрацюванні фільтрів. «Це як прийти в бібліотеку і сказати: тут стільки книжок, я не зможу всі прочитати, тому не буду більше читати взагалі», – говорить вона. Але водночас медійникам потрібно змінити підходи до розуміння важливості, читабельності контенту, одним словом, змінити «одиницю вимірювання успіху». На думку Анетт Новак, успіх того чи іншого тексту потрібно рахувати не кількістю кліків, бо «кліки – це швидка, цілеспрямована реакція з нетривалою дією, тому трудові затрати на підготовку великих матеріалів кліками не окупаються».
