Цього дня тут майже в кожній розмові з робітниками звучало слово «тривога». Загашено ще дві плавильні печі, і в строю з 16 залишилося лише 5. Та й ті працюють на повну потужність лише вночі, коли електроенергія дешевша. Отже, в зазвичай дуже шумному плавильному цеху журналістам нічого не заважало скористатися диктофоном. А на комплексі газоочищення, біля велетенських сріблястих циклонів, голова правління і генеральний директор ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» Володимир Куцин сказав: «Чуєте, як тихо, — і, зробивши паузу, пояснив: — Зараз це обладнання працює лише вночі, обслуговуючи агломерацію, у якої також нічний режим».
Нині феросплавна галузь — згусток суперечностей. Здавалося б, друге, після випуску феросплавів, завдання електрометалургів — заощаджувати електроенергію. На цьому вони й стояли тривалий час, більш-менш успішно конкуруючи за місце на світовому ринку. Але низька енергомісткість продукції, якою на НЗФ законно пишалися, знаючи про вищі показники аналогічних зарубіжних та українських підприємств, виявилася, як мовиться, палицею з двох кінців. Уперта боротьба підприємств феросплавної галузі за зниження тарифу на електроенергію, що є для них головним показником собівартості продукції, завершилася тим, що їм начебто пішли на поступки. Але при цьому зобов’язали мати в собівартості продукції не менш як 30% витрат на електроенергію. Нікопольці в це прокрустове ложе за підсумками 2012 року не вклалися (насправді вони заслуговують лише на похвалу за економний підхід до бізнесу). А тому зниженого тарифу (6,5 центів за кВт/год. замість нинішніх 9,9), на відміну від Запорізького і Стахановського заводів, що підписали з урядом відповідний меморандум, не отримали.
Але з цим супервисоким тарифом працювати на ринку виявилося неможливо. Конкуренти, навіть ті, що не могли похвалитися високою якістю продукції, тіснили по всіх фронтах. Якщо 2010 року на НЗФ було вироблено 770 тисяч тонн феросплавів, то 2012-го спад становив 14,5% (до 659 тис. тонн), а 2013-го (згідно з прогнозом) виробництво знизиться більш ніж на 50% — до 357 тисяч тонн. Але й це оптимістичний прогноз! Він розрахований з огляду на те, що підприємству все ж таки вдасться «вскочити» в меморандум і у відповідну урядову постанову, що регулює ціну на електроенергію для електрометалургів. Інакше НЗФ загрожує цілковита зупинка виробництва, до того ж не в якомусь віддаленому майбутньому, а вже у липні цього року. Ситуація, що «Ситуація наша дуже лякає, — сказала «Дню» оператор плавильного цеху Ірина Омельчук, — я єдиний годувальник у сім’ї. Дочка навчається, чоловік помер, мама старенька. А мою піч сьогодні зупинили. Працюю тимчасово, на місці співробітниці, що пішла в декретну відпустку. І все через ціну на електроенергію. Вона у нас страшенно дорога. Якщо тариф не змінять, будемо без роботи — це зрозуміло».
«Завдання і мета у нас нині одна, — розповідав журналістам Куцин, — домогтися включення підприємства до складу учасників меморандуму. Це — завдання-мінімум». На заводі не мають сумніву, що сьогодні його показники повністю відповідають умовам меморандуму, відповідно до якого середньомісячне споживання електроенергії має становити 60 мільйонів кВт/год., а частка електроенергії у складі собівартості продукції — перевищувати 30%. За словами Куцина, нині частка електроенергії в загальній собівартості продукції перевищує 30%, а на місяць НЗФ бере з енергомережі понад 100 мільйонів кВт/год. У матеріалах, наданих журналістам, наголошується, що за чотири місяці 2013 року середньомісячне споживання електроенергії становило 212 мільйонів кВт/год., а частка електроенергії в собівартості — 34%.
Держпідприємство «Енергоринок» могло б уже надати звання заслуженого споживача... «Усе, що ми можемо за цієї ситуації зробити, ми зробили», — каже Куцин, перелічуючи надіслані до Києва листи і звернення, і зазначає, що особисто йому дуже не хотілося б, аби феросплавники були вимушені використовувати свій останній шанс — йти до Києва і стукати там касками перед вікнами деяких чиновників. А перед топ-менеджерами вищої і середньої ланки, що були присутні на щотижневій оперативній нараді, він ставить ще й завдання-максимум: «Ми маємо розуміти, як чинити далі, оскільки термін дії меморандуму лише до кінця цього року». «Якщо уряд не продовжить цей документ, — переконаний гендиректор, — то феросплавну галузь країна втратить».
Чому НЗФ не забезпечив досягнення одного з показників, якого вимагав меморандум, раніше, коли цей документ і відповідні постанови уряду були в роботі? Про це «День» запитав у генерального директора. «У тих обсягах електроенергії, які споживає завод, один чи два відсотки в частці собівартості змінити непросто. На частку витрат на електроенергію у собівартості впливають, з одного боку, зростання тарифів, а з другого — витрати електроенергії на тонну продукції. Ми робимо все, аби їх знизити, але нас, як бачите, б’ють по руках — прив’язали тариф до частки собівартості». Відповідаючи на аналогічне запитання, начальник цеху виробництва феросплавів Володимир Ганоцький сказав «Дню»: «Це було б неправильно — штучно підвищувати енергоспоживання. Ми розраховували, що питання розв’яжеться за економічною логікою і натяжки не буде потрібно. Ну не могли ми спеціально давати високе навантаження саме в пікові періоди, якщо вночі електроенергія дешевша. Такий варіант був, але ми його вважали неприйнятним і свідомо не використовували».
Спілкуючись при журналістах з робітниками і, певно, розраховуючи на те, що його слова будуть почуті не лише у стінах заводу, Куцин наголосив: «Виробництво, що працює, в тисячу разів ефективніше, ніж те, що не працює. Заробітна плата, податки, місто, область, країна — усі від цього залежать. Коли ми працюємо, то без діла не сидять енергетики, шахтарі, залізничники — і у всіх є зарплата, а держава отримує податки». «Ми сьогодні вимкнули в цеху дві останні печі, — з гіркотою каже старший горновий Володимир Бохан. — І за великим рахунком ми сьогодні тут вже не потрібні — наше місце на вулиці. А «жирку» на цей випадок не накопичили — зарплата у нас останнім часом зменшувалася, адже працюємо не повний тиждень. Ось ми тут, а хтось чекає своєї черги попрацювати. Боюся, завтра ми всі опинимося за ворітьми і отримуватимемо допомогу по безробіттю. На нього сім’ю не прогодуєш — допомога не зарплата. Ми вимагаємо від уряду, від Президента, повернути наші робочі місця. Таких заводів, як наш, на всю країну лише три, а в Нікополі — він один усе місто годує. Підеш звідси — залишишся без роботи, біля розбитого корита».
Гадаю, такого розвитку подій слід побоюватися не лише робітникам НФЗ, а й державі. На підприємстві підрахували, що в разі його закриття без роботи залишиться 6700 осіб, внаслідок чого на межі виживання опиняться близько 24 тисяч нікопольців. Для держави це додаткові витрати фонду зайнятості — близько 192 мільйонів гривень на рік. «Непереливки» буде й державному, а особливо міському бюджетові — недонадходження становитимуть близько 245 мільйонів гривень. «Нікополь без феросплавного, — кажуть електрометалурги, — мертве місто». Але про зупинку заводу дізнаються не лише сім’ї металургів. Втрати енергоринку — 3,8 мільярда кВт/год., які НЗФ споживає за рік. До непоправних наслідків призведе розбалансування енергосистеми — адже НЗФ використовував за рік більш ніж 1,5 мільярдів кВт/год. у нічний час, будучи таким чином одним з найбільших регулювальників енергосистеми країни. Нереалізованими залишаться два мільйони тонн вугілля, що використовувалися для виробництва електроенергії, яку споживав завод. Країна щомісячно втрачатиме понад 54 мільйонів доларів валютних надходжень.
На цьому тлі не надто втішає новина про те, що Україна у січні-квітні 2013 року збільшила експорт електроенергії на 26% (на 651,1 млн кВт/год.) порівняно з аналогічним періодом 2012 року: адже експортується вона за ціною, яка в 1,5 раза нижча, ніж та, за якою електроенергію купує НЗФ. Панове чиновники, то де ж логіка?
Чи виправить ситуацію включення НЗФ до об’єктів меморандуму, запитали журналісти, адже до того часу можна втратити всі зарубіжні ринки? «Ми зуміємо повернути наших замовників, — упевнено каже Куцин і обіцяє робітникам: — Якщо ми потрапимо до учасників меморандуму, то все в нас буде гаразд».
