Так уже склалося, що людина за своєю сутністю здатна шукати щось далеке, і при тому не помічати близького та прекрасно. Річ йде про тяжіння до закордонних подорожей замість того, щоб побувати у Батурині, на Запорізькій Січі чи в Софії Київській. Буквально декілька днів тому у метро зав’язалася розмова між мною та чоловіком, який близько двох років проживає у Києві. Розмовляли про роботу, подорожі, у тому числі закордон. Він ділився враженнями від своєї останньої поїздки Південною Кореєю, розповідав про визначні місця та інфраструктуру країни. Та яким було моє здивування, коли я почула, що він жодного разу не був у Софії Київській та Києво-Печерській Лаврі. Пояснення цього факту виявилося простим: «Я не тяжію до духовних місць. Мене це не цікавить». Особисто я в столиці вперше. І вже четвертий день через напружений графік не можу вирватися до цих святих місць. Відповідно я відчуваю сором перед собою.
Але, як на мене, проблема не у тому, кому що подобається. Проблема у незнанні людини про той чи інший здобуток нашої історії. Це пов’язано з вузьким світоглядом. Адже якби той чоловік з метро прочитав книгу «Україна Incognita» газети «День», він би знайшов цікавезну публікацію Сергія Кримського під назвою «Софія Київська. Ефект високого неба». І він би з’ясував для себе певні речі. Зокрема той факт, що Софія Київська не просто церква, як то думають багато пересічних українців. А це унікальна пам’ятка світового значення. Він би дізнався унікальні речі про мозаїки та малюнки у стінах будівлі. І я впевнена, що зі мною погодяться всі, хто знайомий з цим матеріалом, коли я скажу, що він би нізащо в світі не нудьгував, читаючи його. Великий гріх для людини, яка читає «День» та позиціонує себе як розумна особистість, не знати даної публікації, адже текст написаний душевно, у ньому передається атмосфера безпосереднього перебування в описуваному місці. Безліч розмовних відступів завдяки своїй щирості зближують автора з читачами. На одній із конференцій головний редактор «Дня» Лариса Івшина зазначила: «Коли ми з Сергієм Борисовичем пішли в Софію Київську на екскурсію, то повірте, що це була не екскурсія, це було щось неймовірне. Це, знову таки, було якесь унікальне симфонічне явище, коли людина, яка вмістила в себе стільки знань, могла так творчо переробляти їх і вибудувати таку високоякісну сентенцію».
Така ж ситуація і з проектом «Україна Incognita». Варто лише завітати і у вас з’явиться непереборне бажання особисто відвідати музей «Тюрма Лонцького» у Львові, Музей археології в Батурині. Україна надзвичайно багата різноманітними пам’ятками, аналогів яким немає у цілому світі. Багато туристів щороку приїжджає до Криму, щоб подивитися на генуезьку фортецю. З таким же успіхом можна говорити про Ужгород, Хотин. Натомість ми, жителі України, замість вивчення багатства власної країни збираємо гроші на поїздку до Турції чи Єгипту. Для того, щоб побачити унікальні місця не варто витрачати скажені гроші та їхати закордон. Досить знайти правильний авторитетний путівник. І такою для мене є «Україна Incognita».
