В Україні майже непомітною пройшла інформація про те, що Верховна Рада прийняла зміни до Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» й якими нинішня влада, плюс до всього іншого, бере під контроль конфесії та релігійні організації.
На останній зустрічі Віктора Януковича із членами Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій 17 жовтня глави всіх церков просили Президента ветувати закон №10221, який чекає на його підпис.
Янукович сказав: «Я вас почув»...
«На жаль, це буде так само, як із мовою та іншими законами, які глави церков просили не підписувати. Янукович черговий раз обдурить глав українських церков», — вважає експерт із релігійних питань Віктор Єленський.
Тим часом церковники з трепетом чекають, чи підніметься рука гаранта для підпису закону №10221, який зробить їх підневільними.
Представників церков, окрім змісту закону, обурив ще й сам підхід до внесення змін до нього, адже Президент 21 квітня 2011 року під час першої зустрічі з членами Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій дав обіцянку, що до законодавства про свободу совісті не вноситимуться зміни в разі відсутності консенсусної підтримки їх із боку конфесій. Проте закон було ухвалено без обговорення та без урахування жодних пропозицій, внесених до другого читання!
Головний рабин України Яків Дов Блайх у коментарі газеті «День» щиро дивувався поведінці можновладців:
— Ми дуже багато працювали і зробили дуже багато поправок до Закону України «Про свободу совісті та релігійних організацій». Ми працювали над цими змінами майже 15 років, десятки разів збиралися: представники різних релігійних організацій, юристи... Ми погодили між собою практично всі нюанси, а в результаті вийшло те, що вийшло — прийняли зміни до закону, які дозволяють різним органам влади жорстко контролювати нас. Найголовніше — нас ніхто не спитав, нас абсолютно проігнорували, наші пропозиції абсолютно не враховані. Ми не знаємо, що кому прийде в голову, що з нами робитимуть, якщо комусь не подобатимуться наші дії.
Рабин говорить, що після цього «не знає, як можна співпрацювати з нашою владою».
Позиція Української греко-католицької церкви цілком збігається з позиціє Всеукраїнської ради, яка й була висловлена на зустрічі з Президентом.
Вони категорично незгодні з тим, що закон №10221, як у часи «радянського тоталітарного минулого, надає право здійснювати контроль за дотриманням законодавства про свободу совісті та віросповідання органам прокуратури, Мінкультури та іншим міністерствам, місцевим адміністраціям та органам місцевого самоврядування».
Також ухвалений закон значно ускладнює порядок набуття релігійними організаціями статусу юридичної особи у зв’язку з запровадженням двох не узгоджених між собою реєстраційних процедур — реєстрації статутних документів та державної реєстрації (внесення до Єдиного реєстру юридичних осіб). А Всеукраїнська рада церков раніше взагалі вимагала скасувати формулювання «юридична особа» для церков.
«Вважаємо розробку Міністерством юстиції та ухвалення Верховною Радою законопроекту №10221 кроками до дестабілізації релігійної ситуації в суспільстві, погіршення рівня свободи віросповідання в Україні, створення суттєвих перешкод для духовного та соціального служіння церков і релігійних організацій», — наголошується в листі до Януковича від Ради церков і релігійних організацій.
В Українській православній церкві Київського патріархату вважають, що наслідки зміни законодавства можуть бути дуже «несподіваними». Єпископ Євстратій Зоря говорить:
— Ці зміни приймалися без жодного погодження. Релігійна сфера є дуже чутливою до будь-яких змін, а особливо в законодавстві. Довільність внесення змін може спричинити збурення, які пригасити буде дуже складно. Розширюються повноваження органів влади, зокрема Генеральної прокуратури, щодо релігійних організацій. А ми знаємо, що розширення прав для чиновників завжди є спокусою для зловживання цими правами, коли вони не прихильно ставляться до тієї чи іншої церкви. Є також багато інших зауважень, що власне й змусило глав церков та релігійних організацій просити Президента ветувати цей закон.
Євстратій Зоря не може пояснити, чому проігнорували їхню думку:
— Між першим і другим читанням минуло кілька місяців, і всі нас запевняли, що пункти, які не погоджені з церквами, знято, проте все виявилося навпаки.
Ми зателефонували до представника Віктора Януковича у парламенті Юрія Мірошниченка, він же й автор закону №10221, і поцікавилися, як так вийшло, що законотворці не почули представників конфесій та релігійних організацій і чи радитиме він Президентові ветувати закон. Пан Мірошниченко сказав, що такого він «не радитиме», і навряд чи ці зміни Президент заветує, але вони підготують інший законопроект, в якому «врахують побажання церков». Знову обіцянка? Коли це буде? Юрій Мірошниченко не уточнив.
А чому так вийшло цього розу, у представника Президента є дуже проста відповідь:
— Комітет не подав порівняльну табличку.
— А чому комітет не подав?
— Бо не було кворуму комітету, перед виборами депутати зайняті.
— Тобто ви хочете сказати, що депутати не виконують свої обов’язки?
«Це право депутатів, збиратися чи не збиратися. Їм ніхто не може вказати», — пролунала більш ніж дивна відповідь...
Мірошниченко тлумачить ці зміни виключно в контексті «проведення в країні адмінреформи», мовляв, тут не йшлося про сам закон свободи совісті, а тільки про «нові повноваження деяких органів влади».
— Важко сказати, — говорить Віктор Єленський, — чим керувалися ті, кому були потрібні такі зміни до закону, але факт залишається фактом: тепер держава матиме цілковитий контроль, та сама держава, яка намагається контролювати всі сфери життєдіяльності українців. Тому вона, звісно, не зацікавлена у свободі громадян, у тому числі релігійній.
Він звертає увагу на те, що досі жоден президент не наважувався взяти під контроль українські конфесії, навіть Кучма:
— Упродовж усього кучмівського часу державний орган у справах релігії добивався права контролювати дотримання законодавства про свободу совісті та релігійні організацій. Проте не міг отримати цього права. Кучма це вважав відрижкою «совєцкого строя» і не давав нікому ніякого контролю. А тепер із цими змінами контроль отримають усі, хто завгодно. З’явився механізм, коли держава зможе натиснути важіль впливу на ту чи іншу конфесію, присмирити, якщо буде потрібно.
У професора Дмитра Степовика теж виникли асоціації з радянськими часами:
— Це не є християнський підхід. Це такий же підхід, який існував за комуністів... Церкви та релігійні організації досить самостійні структури, й вони керуються церковними законами, а не людськими, які часто є гріховними, єретичними.
Самого автора закону Юрія Мірошниченка він теж вважає «виплодком комуністичної системи, тому йому якимось чином заважають церкви».
Такі зміни до закону, на переконання професора, зайвий раз свідчать, що в Україні йде згортання демократії. Власне, за цим спостерігає весь світ.
Д.Степовик вважає, що вимоги глав церков до Президента абсолютно справедливі, щоби він ветував закон, який робить церкву підконтрольною владі.
