Парламент готує на осінь друге читання земельного законопроекту. Похвально, що депутати все-таки вирішили поставити законодавчу крапку в цьому питанні, але... погано, що на вихід йде документ, не погоджений з громадськістю.
Отже трохи про історію цього питання. Робота над даним документом ведеться з моменту ухвалення і набуття чинності Земельного Кодексу України, тобто з 2002 року. За цей час до парламенту внесли 4 основних законопроекти «Про ринок земель». Паралельно були альтернативні законопроекти, написані різними політсилами, але жоден з них так і не дійшов до підписання Президентом і навіть до прийняття в цілому парламентом. Тому рік тому парламент відмовився від ідеї розробки законопроекту «Про ринок земель», замінивши його законопроектом «Про оборот земель сільськогосподарського призначення». Кабміну доручили його розробити і фінальний варіант з’явився 5 квітня 2013 року на сайті Держземагенства. Але тут треба додати, що до цього моменту громадськість, з тим же Держземагенством, обговорювала і писала компромісний земельний законопроект, який і ухвалили в першому читанні. Окрилені успіхом земельні громадські організації кинулися збирати пропозиції до другого читання документа і назбирали аж більше 1000. Але 5 квітня презентували новий законопроект, а всі компромісні — перекреслили. За оцінками експертів, новий варіант успадкував від свого попередника лише трохи більше 20% норм. Саме це сьогодні і викликає багато дискусій.
У Держземагенстві говорять, що новий варіант спрямовано на те, що держава активно викуплятиме землі, щоб створити масиви земель і ефективно їх використовувати. «У перші роки після відкриття ринку, коли пропозиція на ринку значно перевищує потенційний платоспроможний попит, держава виступить буфером: вона поглине надлишкову пропозицію і одночасно за рахунок цього збільшуватиме площі державних земель для подальшого перерозподілу між ефективними власниками і землекористувачами», — говорить заступник начальника Управління ринку і оцінки земель Держземагентства Юрій Нікітенко. Захищати інтереси власників і землекористувачів земельних ділянок планується за допомогою біржового механізму купівлі-продажу земельних ділянок і максимальної обізнаності потенційних покупців. Щоб зберегти робочі місця, орендарів сільгоспземель зобов’яжуть працевлаштовувати певний відсоток сільського населення залежно від площі орендованих земель. Також встановлено мінімальний термін оренди земель сільгосппризначення (для ведення товарного сільгоспвиробництва — 8 років, при оренді багатолітніх насаджень — 15 років, винограду — 20 років). Крім того, в документі міститься норма про встановлення Кабміном мінімального розміру сільгоспділянки, яка не може ділитися, що допоможе ліквідовувати тіньові схеми і попередити рейдерські захоплення земель. Крім того, щоб уникнути неконтрольованих змін цільового призначення і урбанізації сільгоспземель планується ввести 10-літню заборону на зміну цільового призначення земель сільгосппризначення, розташованих за межами населених пунктів, окрім відчуження їх для суспільних потреб. Проте самі розробники визнають — документ далеко не ідеальний. «Він не вирішує ще багато питань і не забезпечує постійної моделі сільгоспвиробництва і землекористування. Зокрема, свого законодавчого врегулювання потребують питання консолідації земель, орендних відносин, пов’язаних з платою за землю, включаючи закріплення ставок і розподілу коштів з бюджетами. Ці зміни треба прийняти єдиним пакетом і, синхронізувавши набуття чинності, досягти стійкого і ефективного землекористування», — говорить він.
У ЕКСПЕРТІВ СВОЇ ЗАУВАЖЕННЯ
Директор Ресурсного центру з питань прав на землю, президент асоціації «Земельний союз України» Андрій КОШИЛЬ каже: «Яаналізував останню версію документа і там з’явилася дуже цікава норма. Якщо впродовж 3 місяців експозиції земельної ділянки її не продали і власник хоче продовжити експозицію, то через 3 місяці автоматично ціна на цю ділянку падатиме на 10%! Це означає. Що за рік вона впаде на 40%! Про це хтось запитував власників земельної ділянки чи ні? Питання відкрите». Крім того, якщо людина хоче купити землю, то вона повинна в основному власною або родинною працею обробляти цю ділянку, говорить експерт. «А як і хто вимірюватиме це бажання? Крім того, незрозуміло виписано умови проживання і досвід роботи для такого покупця. Вони жодним чином не позначені. Залишається зробити припущення, що конкретний чиновник керуватиметься власним розсудом», — говорить Кошиль, а це вже має «корупційні ризики».
«Аналіз законопроекту засвідчує, що в ньому переважають інтереси державних органів. Встановлюється дуже складна процедура продажу земельних ділянок приватної власності, вводяться різного роду довідки, документи. А кожен зайвий папірець в умовах українських реалій — шлях до корупції. Я не хочу звинувачувати Держземагенство, я розумію, що були спроби зробити так, щоб захистити інтереси всіх і щоб не було зловживань, але в наших умовах це підживлюватиме корупцію. І ефект, на мій погляд. буде зворотний. На цьому зароблятимуть», — прогнозує негативний розвиток подій у разі ухвалення нинішнього варіанту законопроекту «Про оборот сільськогосподарських земель» помічник-консультант парламентського комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Сергій БІЛЕНКО. За його словами, турбують кілька моментів. Зокрема — пункт про обов’язкове надання податкової декларації при купівлі земель. «Декларується, що законопроект розроблено на користь селян, але з метою того, щоб олігархів і дуже заможних осіб не допустити до скупки земель. Але саме ці особи проблем з декларацією не матимуть, а у селян — будуть проблеми з декларацією. Адже зараз 70% селян не мають жодних задекларованих доходів. Так на користь кого ця норма написана?.. Таких зауважень є ще багато», — говорить він.
Генеральний директор «Центру аграрних реформ» Любов МОЛДАВАН вважає, що розроблений документ може допомогти Україні розв’язати ще одну проблему, з якою сьогодні вже борються великі аграрні країни, — це засилля агрохолдингів. Бразилія, наприклад, вже націоналізує або викуповує землю і на порожньому місці вимушена створювати села, поселення по 300 родин і фермерські господарства. Лише на створення фермерських кооперативів там щорік витрачають по мільярду доларів, каже вона! «У нас є всі шанси, розумно підійшовши до закону, нормально цивілізовано вирулити з ситуації, в яку потрапили через те, що так довго зволікаємо з ухваленням законопроекту, який треба було прийняти ще 1995 року, як зробила решта країн», — говорить вона.
Президент «Української аграрної конфедерації» Леонід КОЗАЧЕНКО вважає, що ухвалювати у такому вигляді законопроект не можна, поки не знайдено консенсус між усіма учасниками.
Як працюється, наприклад, іноземним фермерам на українських полях і з якими проблемами вони стикаються. Про це «День» запитав Посла Франції в Україні Алена РЕМІ:
— 2012 року обсяг французьких інвестицій в Україні становив $1765,3 мільйона. Франція, таким чином, посіла 8-е місце після Кіпру, Німеччини, Нідерландів, Росії, Австрії, Великої Британії і Віргінських островів за кількістю інвестованих коштів. Французькі фермери хочуть працювати на українських землях. Про це свідчить приклад пана Кіма, який спільно зі своїми колегами обробляє в Дніпропетровській області близько 8 тисяч га. Є й інші приклади. Загальна кількість експлуатованих українських земель французькими фермерами становить близько 200 тисяч га. На них вирощують зерно, соняшник й інші сільгоспкультури. Також на українському ринку присутні французькі компанії, які створюють нові технології експлуатації грунту й активно допомагають українським агрокомпаніям їх упроваджувати. В агросекторі, звичайно, є проблеми, як і скрізь в Україні. Але порівняно з іншими секторами їх менше. Основна проблема полягає в тому, що наші інвестори в АПК хочуть розвиватися, але цьому перешкоджають адміністративні бар’єри і бюрократія. Повернення ПДВ теж хвилює, але менше. Україні ще дуже багато треба зробити для поліпшення інвестиційного клімату. Зокрема йдеться про процедури відшкодування ПДВ, поліпшення митних і фітосанітарних процедур. За останні два роки інвестиційний клімат в Україні не покращав.
