Показати театралізованим способом, як точилися бої за Львів, взялися члени товариства пошуку жертв війни «Пам’ять», а також реконструкторських військово-історичних клубів із Києва та Львова. «Ми показуємо збірний бій періоду з 1 по 20 листопада, щоб продемонструвати, як відбувалися бої Листопадового чину», — розповідає представник товариства «Пам’ять» Тарас Павлишин. Бої відбувалися між українськими та польськими військовими, однак однострої учасників реконструйованого дійства представляють також інші армії. «Під час Першої світової війни вояки змагалися у різних арміях, тому на них можна було побачити австро-угорську, німецьку й навіть російську форму», — пояснює Тарас Павлишин.
— Приємно, що цього року реконструкція відбувається не на Цитаделі, а в центрі, на площі Ринок, — зауважує Кирило Галушко, історик, що приїхав узяти участь у реконструкції у ролі польського вояка, — це свідчення, що цим подіям приділяють значно більше уваги. Це дуже важливо, оскільки ці події позначають один із внесків Львова і Галичини в історію України під час розвалу Австро-Угорщини наприкінці 1918 року.
Бої за Львів розпочалися одразу після проголошення 1 листопада Західноукраїнської Народної Республіки. Після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій почали творитися нові держави. Українці як господарі своєї землі теж готувалися до військових заходів, щоб Західна Україна не повернулася під владу Польщі, а стала незалежною державою. Ще у вересні 1918 року українські старшини львівського гарнізону та львівських частин утворили таємний Центральний військовий комітет. Вранці 1 листопада Львів повністю контролювали українські війська, які захопили усі ключові точки міста. На його вулицях з’явилися озброєні патрулі із жовто-блакитними стрічками, а на міській ратуші замайорів жовто-блакитний прапор.
Бої, що відбувалися у той час у Львові, називають вуличними. «Вуличні бої відрізнялися від звичайних. Їм були притаманні підступи й засідки, — розповідає зацікавлений історичною тематикою магістрант Богдан Ворон. — Кажуть, що війна за Львів була війною українських селян проти польських львівських дітей, які орієнтувалися у всіх закутках міста. Коли селяни потрапили до Львова, вони були дезорієнтованими й не знали, звідки чекати пострілу. Водночас українці були розпорошеними, тому були змушені відступити. Це був організований відступ — щоб згодом повернутися. З історії пам’ятаємо, що потім була ще одна облога Львова, яка мало не завершилася перемогою українців».
