Репетиторська діяльність — невивчений сегмент українського освітнього ринку. Діяльність приватних викладачів не передбачена жодним спеціальним законом — на цей сегмент ринку не звертають достатньої уваги. А даремно. За останні п’ять років помітно зросла кількість сайтів, основним напрямом роботи яких є комунікація між учнями та репетиторами — посередництво. Себе такі ресурси позиціонують як центри добору репетиторів. Якщо 2008-го це були два-три сайти, то станом на липень 2013 таких ресурсів уже понад десяток.
РИБА ГНИЄ З ГОЛОВИ
Причин зростання кількості тих, хто позиціонує себе як репетитор, кілька. «Перша — масова школа з її застарілими методиками навчання. Вона не влаштовує тих абітурієнтів, які справді хочуть мати знання. Такі абітурієнти змушені шукати додаткових форм отримання цих знань, тому звертаються до репетиторів. Друга причина — це запровадження ЗНО, яке по-іншому примусило абітурієнтів подивитися на проблему вступу. Вони зрозуміли, що гарантія вступу сьогодні — не гроші, не зв’язки, не телефонне право, а хороші результати на зовнішньому оцінюванні. І третя причина банальна. Серед репетиторів є дуже висококваліфіковані люди, а є ті, які вирішили заробити копійку, тобто так, як і в будь-якій сфері діяльності. І вони активізувалися, пропонують свої послуги, люди на це клюють, але не завжди отримують від того бажаний результат», — розповідає Ігор ЛІКАРЧУК, директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти.
Експерт наголошує — якщо поглянути на зміст шкільної освіти, програми навчання, кількість предметів та години на їхнє вивчення, а особливо — якість педагогічної освіти й узагалі самої освітньої системи, то на сьогодні вона не здатна самостійно продукувати випускників, які без додаткової підготовки можуть на власний розсуд оперувати своїми знаннями. «У наших школах потрібно змінювати всю сутність педагогічного процесу, починаючи від змісту навчання, від підручників і закінчуючи формами і методами викладання. Наш пересічний учитель не володіє сучасними методами та формами навчання. У основному це репродуктивні форми навчання. Репетитори використовують зовсім інші методики —індивідуально орієнтовані, в основі яких лежить діагностування рівня знань, а потім усунення прогалин, систематизація цих знань. Як правило, цих систем у школі немає», — пояснює пан Лікарчук.
У ПАЛИЦІ ДВА КІНЦІ
Репетитори, до яких «День» звернувся по коментарі, зазначають, що серед випускників, які готуються до ЗНО, проглядається певна полярність у мотивації. В одних, переважно з не надто багатих сімей, надзвичайно високий потяг до отримання знань, вони розуміють усю важливість ситуації при складанні ЗНО, однак не володіють необхідними інструментами для оволодіння навчальним предметом, й тому змушені звертатися до репетитора; інші ж, навпаки, покладаючись на рівень заробітку батьків, особливо не переймаються, вони впевнені, що зможуть вступити до навчального закладу іншими шляхами. Батьки ж таких учнів, викладаючи шалені гроші для підвищення рівня знань свого нащадка, майже не контролюють процес. Їх цікавить результат. Платячи за заняття, вони вважають, що все від них залежне вже зробили. На жаль, такі батьки досить рідко втручаються в навчальний процес дитини.
Також варто наголосити на самій педагогічній освіті. За останнім рейтингом Міністерства освіти й науки України, провідним навчальним закладом у цій галузі є Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. Однак варто зазначити, що в НПУ вступають передусім не стільки з метою отримання професії вчителя, скільки на додаткові спеціальності на кшталт психології, дизайну, інформаційних технологій, менеджменту, туризму, ресторанної справи й десятків інших на різних факультетах. Для чималої кількості абітурієнтів НПУ є останньою інстанцією, запасним варіантом. Що ми маємо на виході після чотирьох-шести років навчання? Навчальні предмети додаткових спеціальностей «крадуть» час у профільних педагогічних дисциплін, і таким чином сьогоднішня педагогічна освіта в провідному навчальному закладі країни не є стовідсотково спрямованою на випуск кваліфікованих викладачів, що послуговуються провідними методиками викладання. Про заробітну плату вчителів годі й мовити...
ЧОРНА ДІРА РИНКУ ОСВІТИ
Cьогодні на українському ринку є декілька провідних сайтів-посередників між приватним викладачем та потенційним учнем: «Ваш репетитор» — одне з відгалужень групи російських компаній Eruditor Group, а також «Твой репетитор», «Домашний репетитор», «Высший балл» (міжнародна компанія російського походження, що працює на території Росії, України та Казахстану) та декілька менш значних.
Репетиторські послуги мають кілька напрямів. Перший — це допомога учню зі шкільною програмою, другий — підготовка до ДПА або ЗНО й третій — «для себе», тобто заняття, не прив’язані до шкільного чи вишівського навчального процесу, а направлені на самоосвіту тощо. Окремо також варто виділити учнів, старших за випускників шкіл: це переважно студенти перших курсів або ж заочники, які «не встигають» опанувати чи не розуміють вишівську програму.
Найбільший попит мають репетитори з іноземних мов, передусім — англійської та німецької. База репетиторів іноземних мов на сайтах приватних викладачів найбільша — в Україні понад 4000 (за даними сайта «Ваш репетитор»). Відповідно, й ціна за годину найпопулярнішого предмета чимала — репетитори без досвіду беруть від 60 — 80 грн/год., досвідчені — від 100 — 120 грн/год. Максимальні ціни тут сягають 200 — 250 грн/год. Інші два предмети, репетиторів для яких шукають найчастіше, — це, відповідно, математика й українська мова. На жаль, це негативна тенденція, оскільки приватних вчителів для вивчення цих предметів наймають переважно для здачі ЗНО. Із метою вивчення математики (алгебри, геометрії, вищої математики тощо) також звертаються студенти технічних ВНЗ. Щодо української мови та літератури, то тут ситуація гірша. По-перше, це один із найбільш низькооплачуваних предметів. Середня ціна на послуги репетитора української мови та літератури складає близько 80 гривень за годину. По-друге, заслуга затребуваності української мови полягає в обов’язковому ЗНО з цього предмета. Тобто учнів не цікавить рідна мова як запорука успіху (на кшталт вивчення англійської), а є лише перепоною для вступу в університет.
ХТО КОНТРОЛЮЄ?
Цілком закономірно постає питання щодо діяльності подібних репетиторських структур — чим вони керуються? Яким законодавством? Керівник проекту «Ваш репетитор» Олексій ПЛАМЯДЯЛОВ пояснює: «Ми дотримуємося законодавства тієї країни, де є наше представництво. Безумовно, це стосується й законів України. Ми принципово працюємо за «білою схемою» й не використовуємо обхідних шляхів». Однак проблема в тому, що в українському освітньому законодавстві немає окремої статті, присвяченої діяльності приватних викладачів. Тому сайти-посередники між репетиторами та учнями працюють «у сфері послуг». Окремо ж репетитор може оформитись як приватний підприємець. Але така практика поширена мало. Висновок із цього один — кошти, що вирують всередині репетиторського ринку, не оподатковуються належним чином.
Репетиторству в Україні не приділяється належної уваги як чинним законодавством нашої держави, так і самими сайтами-посередниками. Чому? Відповідь проста — далеко не всі сайти контролюють якість знань, що надають їх співробітники-репетитори. Є три поширені практики. Перша полягає в тому, що викладач, реєструючись на сайті та вказуючи свої дані, може, звісно ж, подати недостовірну інформацію (зазвичай це стосується досвіду роботи). Адміністратор сайта бачить нову заявку, передзвонює й перевіряє інформацію. Однак такий собі телефонний контроль малоефективний. Так працюють «Ваш репетитор», «Твой репетитор», «Высший балл». Найбільшим контролем над якістю своїх послуг займається «Домашний репетитор», що запрошує репетитора на особисту співбесіду, проводить тестування тощо. Це забезпечує своєрідний фільтр неякісних знань та неефективних методик. І ще однією практикою наповнення бази репетиторів є елементарна реєстрація без будь-якого контролю з боку адміністрації сайта. На жаль, таке також трапляється.
За даними Олексія Пламядялова, а також коментарів опитаних репетиторів, батьки надають перевагу... репетиторам-початківцям замість викладачів із декілька або багаторічним досвідом, які вже мають і свої методичні розробки, й чималі успіхи у викладанні. Це, звісно, зумовлено ціною. Найменша ціна за годину послуг репетитора в Києві складає 60 — 80 гривень. Тобто при періодичності два рази на тиждень за такою ціною батьки витрачають 480 — 680 гривень у місяць. Це, наголосимо, мінімум. Зазвичай, якщо учень має одного репетитора, то обов’язково є ще один-два чи навіть більше з інших важких для дитини предметів. Тобто наведена вище сума збільшуються вдвічі-втричі. Далеко не кожна сім’я може дозволити собі платити такі гроші (що вже й казати про більші), тому й надається перевага репетиторам-початківцям, що погоджуються на мінімальну оплату.
Останнє, на чому варто наголосити ще раз. Наймання репетитора не дає стовідсоткової гарантії, що дитина через певний період стане Піфагором чи Арістотелем. Для максимального результату потрібен викладач, спілкування з яким буде приємним і продуктивним, який поважатиме учня та якого поважатиме сам учень. Найважливішим чинником у здобутті освіти від приватного викладача є бажання учня здобути ці знання. Адже, якщо учень з тих чи інших причин лінується виконувати поставлені завдання, говорити про успіх — марно. Особливо важливою є участь у цьому процесі батьків. Заплатити репетитору й перестати контролювати процес — це найбільша помилка. Не лише репетиторові, а й самому учню важливо, щоб його найближчі люди долучилися до процесу навчання.
