Багатьом здається незрозумілою настирливість, з якою США постійно захищають права та свободи людини на міжнародній арені. Як і безсилля американської влади, яка не змогла заборонити антиісламський фільм, що викликав масові протести в мусульманському світі. Утім, це можна пояснити просто: в США не існує обмежень на свободу слова, яка гарантується Першою поправкою до Конституції.
Більше того, досить повчальним для багатьох країн може стати те, як США прищеплюють населенню потребу в належному дотриманні їхніх прав і свобод. У Вашингтоні навіть існує музей, присвячений свободі преси. Відкритий 2008 року, Newseum — єдиний у світі інтерактивний музей, який присвячено мас-медіа. Його будівництво обійшлося в 450 млн доларів, причому понад 100 млн доларів зібрали газети. Це один із декількох у Вашингтоні музеїв, вхід до яких — платний. І проте, Newseum дуже популярний: щороку його відвідує в середньому 800 тис. осіб.
Відвідувачі медіа-музею мають можливість спробувати себе в ролі телеведучого чи репортера в інтерактивному відділі новин. Крім того, кожен охочий може заново переглянути новини про найважливіші події за допомогою мультимедійних експонатів, артефактів і подивитися щоденні новини в реальному часі на величезному відеоекрані.
Серед рідкісних артефактів — Декларація незалежності, яку було надруковано 1776 року газетою Pennsylvania Evening Post, та Біблія Гутенберга. А на стінах у середині музею — багато постерів із висловлюваннями про мас-медіа та свободу слова.
Раз на чотири роки в Newseum влаштовують виставку «Президентські кампанії та преса». Цьогоріч відвідувачі могли побачити, як мас-медіа висвітлювали президентські вибори, починаючи від Вільяма Мак-Кінлі, котрий 1896 року вів кампанію з ѓанку власного будинку, до Барака Обами, котрий 2008 року здійснював кампанію за допомогою Інтернету. Можна і «проголосувати» за цьогорічних кандидатів у спеціальних кабінках для голосування.
Newseum — це не лише музей, а й меморіал журналістам, котрі загинули, виконуючи професійні обов’язки. Серед них є і портрет Георгія Гонгадзе.
Однак чи не найголовніше завдання Newseum — пропагувати значення преси для країни. Цьому служить галерея під назвою Перша поправка до Конституції США і доріжка П’яти свобод: свободи слова, свободи преси, свободи зібрань, свободи петицій та свободи віросповідання. Напрочуд багато в цьому музеї школярів, яких сюди привозять шкільними автобусами. І це не випадково. Провідні американські газети пропонують школам спеціальні знижки на вхідні квитки, щоб якомога більше дітей засвоїло важливість ролі преси і п’яти свобод, які гарантовані всім американцям.
До речі, подібний музей будується в Гамбурзі, планується також відкриття «китайського» Newseum у Гонконзі. Мабуть, було б непогано відкрити подібний музей у нашій країні, адже кількість українських журналістів, котрі загинули, захищаючи право українців на інформацію, сягає вже півсотні, — утім, далеко не кожен громадянин здатен це оцінити, як і зрозуміти важливість свободи слова й зібрань для розвитку країни. З іншого боку, можливо, український Newseum посилив би у самих медійників відчуття відповідальності перед країною.
Під час поїздки авторові вдалося побувати в редакціях двох газет, які по-різному виживають у ситуації, коли кількість видань у США скорочується.
«НАС КРИТИКУВАЛИ, ЩО МИ РУХАЄМОСЯ ЗАНАДТО ШВИДКО»
Розташоване у Вашингтоні видання Politico на повну використовує фактор наближення до федеральних органів влади.
Веб-газета Politico, яка належить Capitol News Company, LLC, розпочала свою діяльність у січні 2007 року. Як розповів редактор з менеджменту Білл Ніколс, тоді газети прагнули якомога ефективніше інтегруватися у веб-мережу, тому відкриття друкованого видання вважалося божевільною ідеєю. За його словами, спочатку персонал Politico становив 50 осіб, а тепер — 175. Газета поширюється в Інтернеті, і лише 40 тис. друкованих примірників безкоштовно роздаються серед політиків, провідних бізнесменів та осіб, які впливають на ухвалення рішень.
«Приймаючи таке рішення, ми виходили з того, що веб-король іде першим, а тому потрібно якомога скоріше видавати інформацію на телефони чи інші пристрої, — розповів Ніколс. — Нас критикували, що ми рухаємося занадто швидко, але й світ рухається швидко».
Politico «виживає» за рахунок надходжень від реклами на сайті й у друкованій версії. На 24-х сторінках реклама займає від 50 до 68 відсотків та є інструментом лобіювання в Конгресі. Тому, як зазначив Ніколс, впливові політики надають перевагу публікації статей чи поглядів саме в друкованій версії видання. Плата за доступ до аналітичних статей в Інтернеті на так званій Paywall приносить 10 відсотків від загальних доходів. Крім того, газета отримує прибутки від організації різноманітних круглих столів, конференцій. Передплатниками видання є головним чином приватні компанії.
У Politico працюють висококваліфіковані журналісти й експерти, які фахово аналізують внутрішньополітичну ситуацію в країні. Натомість газета практично не висвітлює зовнішньополітичної тематики. Винятком є хіба що публікація статей про реакцію Вашингтона на ту чи іншу подію у світі. «Ми вирішили не охоплювати всього, а краще обрати конкретні теми і домінувати в них», — пояснив позицію видання Ніколс, який до переходу в Politico з 1984 року працював у газеті USA Today.
«МИ ДОТРИМУЄМОСЯ ДАВНЬОЇ ТРАДИЦІЇ — БУТИ ГОЛОСОМ ДЛЯ БЕЗГОЛОСИХ, ЗАБУТИХ УРЯДОМ»
Тим часом успішна газета Sun Sentinel, редакція якої розташована у Форт-Лаудердейл, Флорида, виходить сім днів на тиждень і дотримується традиційних поглядів на роль ЗМІ. Це видання вбачає своє завдання в захисті інтересів громадськості, викритті корупції серед чиновників, несправедливості щодо людей. «Ми дотримуємося давньої традиції — бути голосом для безголосих, забутих урядом», — зазначила Селлі Кестін, яка 14 років займається журналістськими розслідуваннями.
Видання ефективно застосовує нові технології у своїй веб-версії, доступ до якої є платним. В Інтернеті газета, крім статей, виставляє відео- і фоторепортажі.
Половину надходжень Sun Sentinel отримує від передплати, а іншу половину — від реклами, яка за обсягом займає 50% видання. У газеті працює 100 журналістів-репортерів, із яких троє займаються журналістськими розслідуваннями.
Як розповіла пані Кестін, останнім часом на сторінках газети були опубліковані матеріали про корупцію в поліції, зокрема про те, що поліцейські їздять з перевищенням швидкості, що спричинило 350 автокатастроф і 20 смертей. Також газета розслідувала розтрачання місцевою владою коштів, призначених на ліквідацію природних катастроф. Теми для розслідувань, які можуть тривати до півроку чи довше, визначає правління газети. «Ми віримо, що внаслідок наших публікацій ситуацію буде виправлено», — наголосила журналістка Sun Sentinel.
Зрозуміло, в США є багато політиків або інших впливових осіб, не задоволених публікаціями в мас-медіа, але Конституція від початку була побудована так, що законодавчі органи виявилися позбавленими можливості в будь-який спосіб обмежити свободу слова, а відповідно і преси. Все просто. Перша поправка проголошує: Конгрес не має права видавати закони, що обмежують свободу слова, друку та права народу мирно збиратися і звертатися до уряду з проханням усунути якусь кривду.
