Чудовий бельгійський письменник, філософ і, я б сказала, до певної міри містик. П’єсу Моріса Метерлінка «Синій птах» я вперше прочитала приблизно у 15 років, звісно ж, за порадою мами, яка тонко відчувала мій настрій і знала, що мені варто причитати у певний момент «душевних пошуків».
Ця книжка, як і очікувала мама, дуже вразила і стала для мене певним дороговказом на шляху до справжніх цінностей. П’єса читалася як легка казочка, але виявилася... надміру правдивою. А містичні деталі, такі як, наприклад, вміння бачити душу речей, або Країна спогадів, — усе це стало для моєї фантазії невичерпним джерелом сюжетів малюнків. До речі, щодо малюнків. Це було ще одне відкриття — ілюстрації у цій книжці були надзвичайно красиві! Вони сповнені безлічі деталей, смужок, штришків і кривульок — такої кількості виражальних засобів у чорно-білому малюнку я ще не зустрічала! Тож «Синій птах» став для мене не лише життєвим, а й творчим дороговказом.
МАЛЮНОК АВТОРА
І дуже часто я із вдячністю згадую цю невеличку книжечку та її автора, які вплинули на мене більше, ніж безліч підручників.
