Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Почати ніколи не пізно!

У київській галереї «Мануфактура» свої роботи представив Олег Радван
16 жовтня, 2013 - 11:08
«ПОЛЬОТИ УВІ СНІ». ОЛЕГ РАДВАН, 2005 рік / ФОТОІЛЮСТРАЦІЮ НАДАНО ОРГАНІЗАТОРАМИ ВИСТАВКИ

Художник вважає: «Найкраща освіта — це самоосвіта. Більше, ніж ви самі, вам дати ніхто не зможе». Історія життя митця — нетипова. Важко повірити, але він не має професійної освіти, а свій творчий шлях розпочав у... 48 років! До цього Олегу Радвану довелося спробувати себе у найрізноманітніших професіях, але про живопис він мріяв завжди. І тільки-но така можливість з’явилася — полишив усі сумніви і почав писати. Сьогодні мистецтво — це єдине, чим він живе. 

Народився Олег Радван 1956 р. в Україні. Пізніше емігрував до Ізраїлю, жив і працював у Канаді та США, де 20 років по тому, 2002-го, звернувся до живопису і майже одразу здобув визнання. Із 2012-го — киянин.

— Оскільки я починав у США, можете вважати мене американським художником, — говорить Олег РАДВАН. — Із іншого боку, нічого суто американського у моїй творчості немає! Крім того, вважаю, що ділити художників за національністю немає сенсу. Ставлення до творчості за кордоном відрізняється від нашого. Даються взнаки ментальні відмінності. У США дуже багато художників, і публіка вдячніша. З іншого боку, надзвичайно великим залишається вплив традиційної школи живопису. Хоча багато хто й намагається писати щось сучасне, але переважно це якісь незрозумілі абстракції. Найбільше мене дивує, що кожну роботу намагаються пояснити. Я вважаю, що автор не повинен витлумачувати, що він хотів сказати, — глядач сам має побачити й зрозуміти. Справжнім є саме те, що ви бачите, а не те, про що вам розповідають. Якщо ж ви нічого не бачите — художник зазнав невдачі.

Творчість самого Олега Радвана ближча до реалізму, повернення до якого, на думку митця, є важливою тенденцією в сучасному мистецтві. Улюблений жанр — портрет. Найбільше художника захоплює робота над очима, мімікою персонажів. Єдина перешкода, з якою доводиться повсякчас стикатися, це брак натури. Саме тому ті ж самі моделі часто мігрують з однієї картини до іншої.

На думку Олега Радвана, відсутність спеціалізованої освіти — це перевага, а не недолік для художника: «У твоїй творчості має бути щось глибоко особистісне, інакше ти ніколи не відбудешся як митець, натомість довіку намагатимешся когось імітувати. На заваді цьому часто стає художня освіта. Ти починаєш повторювати за кимось і вже не бачиш нічого довкола, не можеш експериментувати, не намагаєшся знайти щось власне. Нерідко, якщо порушити усталені принципи, пропорції, правила композиції, може вийти робота значно цікавіша за «правильні» картини, створені за традиційними зразками. То чому б не спробувати? Найважливіше — не боятися. Це стосується будь-якої діяльності. Якщо ви не боїтеся, у вас все вийде».

Водночас оцінка колег, зокрема й тих, хто має академічну освіту, важлива для Олега Радвана. Саме вони, на його думку, часом здатні побачити і зрозуміти більше, ніж пересічна людина. Й хоча через обставини художник здебільшого перебуває поза професійним середовищем, він намагається постійно спілкуватися з колегами і вчитися у них. Сьогодні це без проблем вдається зробити завдяки Інтернету.

Нині роботи митця можна побачити у галереї «Мануфактура», що у селі Ходосіївка поблизу Києва. Виставкою «Чисті сутності Радвана», яка триватиме до 24 листопада, заклад ознаменував своє відкриття. Серед інших відвідувачам покажуть і вперше представлені публіці роботи автора.

Роман ГРИВІНСЬКИЙ
Газета: 
Рубрика: