Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Морган ВIЛЬЯМС: «Ви можете забезпечувати світ своїми багатствами за пристойну оплату...»

Україна щорічно отримує від американських компаній кілька мільярдів доларів інвестицій. Якщо ж економічна ситуація в нашій країні поліпшиться, поновиться співпраця з МВФ, а уряд нарешті підпише угоди з ЕС та Chevron і ExxonMobil (про розподіл продукції), то надходження капіталу зі США упродовж наступних 3-4 років може подвоїтися і навіть потроїтися.
16 жовтня, 2013 - 11:50

Україна щорічно отримує  від  американських компаній кілька мільярдів доларів  інвестицій. Якщо ж економічна ситуація в нашій країні поліпшиться, поновиться співпраця з МВФ, а уряд нарешті підпише угоди з ЕС та Chevron і ExxonMobil (про розподіл продукції), то надходження капіталу зі США упродовж наступних 3-4 років може подвоїтися і навіть потроїтися. Про посилення торговельних мостів зі США в ексклюзивному інтерв’ю  «Дню» розповів директор відділу зв’язків із урядом Вашингтонського офісу інвестиційної компанії SigmaBleyzer, президент Американсько-української ділової ради Морган ВІЛЬЯМС:

— Уряд США майже закінчив сертифікацію українського зерна. У якому обсягу Україна зможе експортувати його на ринок США після закінчення цієї процедури? Коли, за вашими підрахунками, це станеться?

— Схоже на те, що сертифікацію завершать цього року. Можливі обсяги експорту до США ще невідомі, але я не думаю, що вони будуть великими. Основні ринки України — Росія, ЄС та регіони Середземного та Чорного морів. Окрім того, неспокій у Єгипті та інших країнах очевидно спричинять дефіцит зерна в тих регіонах... Але Америка завжди буде складним ринком для України щодо експорту зерна та інших сільськогосподарських продуктів. Бо це дорого. У компанії-імпортера виникають додаткові витрати на доставку, офіс, робітників, рекламу.

— Які сфери взаємовигідного партнерства для наших двох держав ви бачите?

— Є кілька сфер. Перша — енергетичний сектор: Україна планує підписання угод про розподіл продукції з двома великими енергетичними американськими компаніями — Chevron та ExxonMobil, що стане великим кроком уперед. Друга сфера — інформаційні технології. В Україні багато компаній, 70-80% роботи яких спрямовано на виконання певних завдань американських компаній на умовах аутсорсингу. Від 6 до 8 тисяч українців працюють в них. У майбутньому ці компанії експортуватимуть до США ще більше своїх продуктів. Третьою важливою сферою є розвиток інфраструктури для подорожей і туризму. А четверта, напевне, найважливіша — агропромислове виробництво. І остання — це створення широкого асортименту товарів споживчого призначення.

— Першою ви назвали сферу енергетичного сектору. Сьогодні Україна у пошуках альтернативних джерел енергії. Яким чином Сполучені Штати можуть допомогти їй у цьому?

— Уряд США намагається допомогти Україні посилити її потенціал у сфері атомної енергетики, допомігши компанії Westinghouse розробити таке ядерне паливо, яке підійшло б до радянських реакторів. Це завдання вже виконано, і Україна почала закуповувати пальне у цієї компанії. Американський уряд надав $60 мільйонів на розробку альтернативного джерела ядерного палива для України. Вже підписано контракт на закупівлю 20% нового пального у компанії Westinghouse. Однак Росія намагається зірвати його. Підтвердженням цього є той факт, що пропозицію Westinghouse допомогти Україні побудувати власний завод із виготовлення ядерного пального відкинули, а пояснення було таким: його побудує Росія. США робить все можливе, щоб допомогти урізноманітнити джерела ядерної енергії в Україні й звільнити її від монополії Путіна. Але бажання вашої країни теж має значення. Україна, напевно, не підписала жодного вигідного для неї чи принаймні рівноправного договору з Росією за останні триста років. То чому ж ви думаєте, що зможете зробити це зараз чи у майбутньому? Це просто неможливо: монополісти на монопольному ринку не ведуть переговорів, вони гноблять і контролюють.

— Американські компанії зацікавлені продавати сланцевий газ Україні, чи поставляти його в майбутньому, наприклад, якщо братимуть участь у будівництві заводу з виготовлення зрідженого природного газу?

— Якщо в них буде багато газу, то вони залюбки продаватимуть його будь-кому за умови, що буде економічно вигідно (беручи до уваги вартість транспортування). Що ж до заводу з виготовлення зрідженого природного газу, на даний момент його немає. Ринкова ситуація у цій галузі змінюється дуже швидко. Зараз існують такі заводи на кораблях, і вони мобільні. Тому Україні не варто сподіватися на участь американських компаній у проекті побудови заводу з виготовлення зрідженого природного газу в найближчі 3-5 років, якщо ринок не стабілізується швидко.

— Але, за підрахунками експертів, така співпраця була б вигідною для обох сторін — і для американської, і для української.

— Зараз це в основному теорії. Насправді усе залежить від економіки та прикладів проектів, які вже втілені в життя, що довело б серйозність намірів ініціаторів. А поки що прогрес України у цьому секторі дуже незначний: розпочався імпорт газу з Європи. Загалом же було кілька газових ініціатив за останні двадцять років, але жодну так і не впровадили повною мірою. І все це через пасивність та корупцію в українському уряді в сфері енергетики. Саме тому американські, а також інші інвестори не були зацікавлені брати участь у таких проектах. Необхідно також зробити перші кроки для того, щоб компанія Shell змогла виконати свою угоду про розподіл продукції, підписати угоди про розподіл продукції з компаніями Chevron та ExxonMobil та реалізувати програму «Венко».

— Чи згодні ви з тим, що сьогоднішня Україна не стоїть на місці і має шанси покращити життя своїх громадян?

— За останні 20 років більшість східноєвропейських країн, крім України, активно працювали над удосконаленням своїх енергетичних установок. Путін побудував газотранспортні системи, пригрозив Європі й зробив усе, щоб обійти Україну. Туреччина теж не сиділа, склавши руки. А от Україна майже нічого не зробила, хоч і мала безліч можливостей. У неї були газопроводи, але їх потрібно було модернізувати, розширити мережу газо- й нафтосховищ, щоб Україна стала незамінною для Росії та Європи. Вам слід було просто розвинути наявні ресурси, але цього не зробили через існуючу монополію у сфері енергетики. Окрім того, процвітала корупція. До того ж Україна мало що робить у галузі енергоефективності, хоча легко могла б стати лідером у цій сфері. А тепер що? Україні потрібно наздогнати той прогрес, який міг  відбутися упродовж останніх двадцяти років. Щоб отримати свій останній газовий шанс, Україна має відкрити свій ринок для інвесторів із усього світу і тримати його відкритим... Час братися за розвиток енергетичного потенціалу вже сьогодні. Великі компанії все ще тут, вдале географічне розташування та хороші перспективи теж нікуди не поділися. Ваші люди живуть розмірено, не приймаючи поспішних рішень. Багато розумних підприємців і молодих талановитих професіоналів все ще не хочуть покидати Україну. Дивовижно і те, що після стількох зроблених помилок міжнародна спільнота все ще досить оптимістично дивиться на Україну, дбає про її майбутнє, бачить її великий потенціал, і бажає їй тільки найкращого. Я вважаю, що життя в Україні покращиться вже завтра, якщо політична воля і ключові проекти реалізовуватимуться сьогодні.

— Ви тривалий час працювали над програмою розвитку сільськогосподарського сектору Америки. Окрім того, у вас є досвід із розвитку АПК в інших провідних аграрних країнах. Яка система субсидій найбільш ефективна для агропромислового комплексу нової економіки?

— Мені не подобається сама ідея надання фінансової допомоги чи субсидій агрокомплексу, бо в результаті продуктивність зменшується і споживчі ціни зростають. Найкраще, що Україна може зробити для АПК, — це забезпечити його відкритим ринком із однаковими умовами для всіх. По-друге, треба зменшити рівень непотрібної бюрократії і корупції. І по-третє, Україна має створити сприятливі умови для довгострокової оренди та конкурентоспроможний ринок землі, який ґрунтується на принципах приватного вільного підприємництва. Таким чином фермери зможуть добре заробляти, а не чекати субсидій, фінансової допомоги чи інших державних програм. Україна повинна стати конкурентоспроможним учасником міжнародного ринку. Для цього потрібне не урядове фінансування, а чесний і вільний підхід до приватних джерел фінансування й ринку. З кожних $100, що український уряд інвестує у фінансову допомогу, 20-40% чи навіть більше з’їдається корупцією, бюрократією і погано керованими урядовими програмами... Прогрес у сільськогосподарському секторі став можливим лише завдяки діяльності приватного бізнесу, уряд тут ні до чого...

—  Чи стимулюватиме розвиток ринку створення державного земельного банку?

— Ні, зазвичай це погано, коли земля перебуває у державній власності. Однак, якщо право на довготривалу оренду землі реалізують через тендер, пов’язаний із угодою про розподіл продукції, то така програма зможе працювати й буде резонно очікувати великого обсягу інвестицій у зернові елеватори та інфраструктуру. Тільки в такому випадку політики не зможуть зіпсувати програму. Якщо уряд ухвалить необхідні закони щодо тривалої оренди приватної землі та державних земель, то підприємці зможуть подбати про закупівлю сільськогосподарської техніки й насіння, про вихід на міжнародний ринок, бо попит на зерно й зернові продукти зростає щороку. Основна умова для успішної роботи аграрних компаній — невтручання уряду. А доступні кредити з’являться тоді, коли земля стане справжнім товаром. До того ж жоден банк не видасть кредит під заставу, бо у разі дефолту вони не зможуть претендувати на землю.  

— Як ви оцінюєте роль приватного сектору в просуванні українського аграрного бренду у світі?

— Дуже позитивно. У вас є сотні компаній, кожна з яких орендує й обробляє понад 20 тисяч гектарів землі. Вони роблять закупки вартістю у сотні мільйонів доларів у Європі, Канаді, США та інших країнах... Сучасна наукова концепція точного землеробства активно впроваджується на українських землях. Ваше агропромислове виробництво зросло, вирощуються усі види культур від основних хлібних злаків до цінних сортів кукурудзи, соєвих бобів, соняшнику та рапсу. Завдяки аграрному сектору в Україні  вже почало відбуватися «економічне диво». Звісно ж, розвиток і консолідація цього успіху все ще вимагає багато часу. Наприклад, за останні три роки компанія SigmaBleyzer через AgroGeneration інвестувала понад 100 мільйонів доларів на розбудову великого агропромислового об’єкту в Україні й планує інвестувати іще. Все це відбувається, завдячуючи приватному сектору.

— Українці часто критикують свій уряд, але переконані, що у нашої країни — велике майбутнє. Чи підтримуєте ви цей наш оптимізм?

 — Україна — одна з небагатьох країн, здатних швидкими темпами розширити обсяги виробництва продуктів харчування й забезпечити високу якість за доступною ціною. Ви здатні задовольнити всі ці умови. Майбутнє України — у вирощуванні соняшнику, рапсу, кукурудзи, сої, фруктів та овочів, у виробництві м’яса та молочних продуктів. Україна вже була «житницею Радянського Союзу», що висмоктало з неї багато ресурсів. Зараз вона може забезпечувати світ своїми багатствами за пристойну оплату...

Говорячи про потенціал України загалом... Я бачу три необхідні умови. По-перше, підписання угод із Shell, Chevron та ExxonMobil. Друге — Угода про Асоціацію з ЄС та Зону вільної торгівлі. І третє — нова угода з МВФ. Цього буде достатньо для доленосного повороту у розвитку України.

Наталія БІЛОУСОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: