У Нікулінському суді міста Москви, де проходять слухання по «болотній справі», зібралося кілька десятків людей. Переважно це адвокати, громадські захисники та родичі підсудних. На грудях багатьох з присутніх — значки «Свободу в’язням 6 травня». Практично всі тут знають один одного, цікавляться, як справи, обговорюють поточні події. Хтось навіть жартує щодо «овочевої бази». Хтось — пропонує «вимиті яблучка». Судове засідання традиційно починається із запізненням. Це одне з процесуальних порушень, які постійно фіксуються Об’єднаною групою громадського спостереження, яка моніторить свободу мирних зібрань і гучні судові справи в Росії.
Конвой проводить підсудних до залу судового засідання по живому коридору, утвореному судовими приставами, під оплески співчуваючих та вигуки: «Хлопці, тримайтеся!» і «Свободу!». Однак через хворобу одного з підсудних засідання припинилося, по суті, не розпочавшись. Суддя Наталія Нікішина, голова Замоскворецького суду, для якої політична справа такого масштабу є першою, — переносить розгляд на тиждень. Кажуть, вона дуже не хотіла братися за «болотників». Але довелося.
Всього в «болотній справі», яку журналіст, громадський захисник одного з підсудних, член робочої групи Громадського розслідування подій 6 травня Дмитро Борко характеризує як «процес проти протесту», — 26 осіб. Так звана «справа 12-ти» була виділена в окреме провадження, воно розглядається вже впродовж трьох місяців. У рамках справи 12 учасників мітингу на Болотній площі 6 травня 2012 року звинувачуються в участі у «масових заворушеннях» і застосуванні стосовно представників влади насильства, не небезпечного для їхнього життя і здоров’я». На судове рішення очікують ближче до кінця року. Робити більш точні прогнози не наважується ніхто. Феміда тут занадто непередбачувана, навіть сама для себе.
Однак, яким би не був результат «справи 12-ти», суд над Болотною на цьому, вочевидь, не завершиться. Ще п’ять «в’язнів Болотної» чекають своєї черги у СІЗО та під підпискою про невиїзд. Слідство щодо них триває. У випуску «Нової газети» від 14 жовтня цим людям присвячено цілий розворот. Серед них, також звинувачених в «громадських заворушеннях», — кандидат економічних наук, волонтер-просвітитель, літня жінка — вуличний музикант, студент факультету юридичної психології. Особливо вражає замітка про Дмитра Рукавишникова — людину з післяопераційним швом по всьому тілу і нефункціонуючої рукою, який звинувачується в тому, що він пересунув на три метри біотуалети поруч з Болотною площею.
Історії фігурантів «справи 12-ти» і звинувачення на їх адресу вражають не менше. Переважно це люди, народжені після 1985 року, але всі — дуже різні з точки зору соціального стану і поглядів. Деякі правозахисники схильні вбачати в цьому сигнал. Мовляв, ким би ви не були — правим, лівим, військовим чи художником, олігархом або продавцем у магазині, — громадянська активність може коштувати вам свободи.
Миколі Кавказькому — 26. Як пише російська преса, посилаючись на його соратників, Микола більше займався правозахистом, ніж активізмом, був співробітником правозахисної організації «За цивільні права», був і залишається противником насильницьких методів боротьби. Слідством встановлено, що 6 травня 2012 року на Болотній площі він наносив удари руками та ногами співробітникам ОМОНу. Хоча його товариші стверджують, що він покинув Болотну, як тільки дізнався, що почався сидячий страйк. Під час процесу Микола щонайменш двічі заявляв відвід судді у зв’язку з абсурдністю обвинувачення з точки зору юриспруденції. Зважаючи на стан здоров’я, в серпні запобіжний захід для нього було змінено на домашній арешт.
Одна з умов спілкування з Миколою Кавказьким, висунута його адвокатом, — зобов’язання не торкатися у питаннях подробиць процесу. Виключно загальна оцінка справи.
— Миколо, якою є ваша загальна оцінка «болотного процесу»? Наскільки цей процес є знаковим для сьогоднішньої Росії — і для громадянського суспільства, і для влади? Який сигнал?
— Я думаю, що цей процес став новою точкою опори для набагато більш жорсткого переслідування опозиції, ніж це було раніше. Як сказав Віктор Шендерович, раніше стратегія влади полягала в тому, щоб звужувати сферу свободи — подібно до того, як відбувається задуха, але щоб люди цього не помічали. А у випадку з «болотним процесом» влада зробила революційний або, краще сказати — реакційний ривок, у зв’язку з яким ситуація погіршилася саме стрибком. І це особливо помітно на тлі тієї уявної відлиги Медведєва, за якою настало торжество реакції.
— Як вплинув «болотний процес» на суспільство? Вдалося залякати його? І чи вдасться — адже процес ще не завершено...
— Так, це залякало. Багато людей в еміграції. Мітинги стали менш масовими. Значну частину опозиції деморалізовано. Але опозиція, думаю, поступово відійде від цього удару. І якщо вона буде знаходити нові форми, наприклад, створювати масовий демократичний рух, який хоча б технічно скидатиметься на польську «Солідарність» (не верхівкове об’єднання вождів, а саме масовий рух, масова партія з працюючими первинними і місцевими відділеннями), то це зможе якось впливати на владу, і їй доведеться рахуватися з цим.
— А суспільство до цього готове, чи це більшою мірою залежить від зусиль опозиції?
— Складне питання — чи готове до цього суспільство. Але я думаю, що опозиція — і ліберальна, і ліва — повинна працювати в цьому напрямку. Не влаштовувати кожен раз ритуальні мітинги, а намагатися проводити роботу серед прихильників. Щоб люди були задіяні постійно і регулярно в роботі.
— Як ви оцінюєте нещодавні події в Бірюльово?
— Тут помітно, що наша країна йде до дуже небезпечної тенденції — крайніх форм націоналізму, фашизму. Очевидно, що починаються погроми за національною ознакою. І не факт, що тут немає руки влади. Влада найчастіше підігріває націоналістичні настрої через свої засоби масової інформації, провладні молодіжні рухи співпрацюють з націоналістами. Таким чином, підбурюючи людей за національною ознакою, влада відволікає їх від боротьби за дійсно важливі речі. Наприклад, проти підвищення пенсійного віку, підвищення тарифів ЖКГ, урізання соціального бюджету та з інших питань.
P.S. Відповіді Миколи Кавказького на запитання редакції отримані через його адвоката.