Експозицію складають понад шістдесят робіт іконописців XII—XIX століть, а також сучасних авторів. Ікони в експозиції вражають своєю технікою виконання. Кожна з них має свою історію, сюжет, походження. Серед представлених ікон деякі можуть бути занесені до державного реєстру національної культурної спадщини. Неабиякий інтерес становлять ікони ХІХ століття, оскільки на той час з’являлося дуже багато шкіл і майстерень, які виготовляли культові предмети. Переважно всі вони йшли на ринок. Ними прикрашали школи, лікарні, казарми. Так ікона перейшла в масове виробництво. Тоді дуже популярним був так званий богородичний цикл.
На сьогоднішній день налічується 280 сюжетів цього циклу. Як розповіла арт-менеджер арт-галереї «Мистецтво і милосердя» Ельвіра Швець, наприкінці XIX століття починає поповнюватись іконографічний фонд: ікони набувають іншого трактування, і деякі святі переходять з католицької в православну іконографію.
— Особливу цінність мають ікони XVII століття. Їх писали на замовлення, вони практично не збереглися. Їх дуже мало, всі вони знаходяться в приватних колекціях. Ікона Святого Миколая вирізняється майстерністю виконання, обрамована в ковчег, це дуже тонке написання, так зване візантійське, яке відрізняється своєю графічністю, — розповідає Ельвіра Швець.
