До XV Міжнародної Фотовиставки «Дня» Тетяну Барибіну як фотографа майже ніхто не знав. Дівчина знімала «в довгу шухляду» і спочатку навіть не думала про фотовиставки. А потім в її житті відбулося знайомство з фотокореспондентом «Дня» Миколою Тимченком та іншими професійними українськими фотографами. Тетяна пригадала про те, як в дитинстві батько навчав її фотографувати «Зенітом», і прокинулися давні бажання. Та останньою сходинкою до першої перемоги стала Фотовиставка «Дня». Як сказала сама Тетяна: «І участь у конкурсі, і особливо перемога, — це додаткова мотивація, яка надихає працювати далі та розвиватися в цьому напрямкові. Тому що мене оцінили фахівці своєї справи». Наполеглива робота — і ось результат — відразу три винагороди: від фестивалю «Країна мрій» за Тетянину роботу «Сонне царство», від Національної телекомпанії України за фотографію «Веселий обід» і від Національної спілки журналістів за знімок «Фестиваль. Трипільське коло». Ми розмовляли з Тетяною Барибіною про любов до фотографії, дуальність економічного та творчого у її житті, а також про орієнтири для фотографа— початківця.
— Це моя перша нагорода на Фотовиставці «Дня». Торік дві мої роботи «Весела родина» та «Чоловічі розваги» ввійшли до експозиції, але не були відзначені. До цього у фотоконкурсах, а тим більше виставках узагалі ніколи не брала участі. Не думала, що будь-коли зможу, доросту до цього рівня. Виставка «Дня» — це мій дебют у всьому: і в тому, що фотографії відібрали, і в тому, що відзначили та поцінували. Поки у мене дуже мало робіт, гідних участі в конкурсах і виставках. На жаль, зараз я знімаю не так часто, як хотілося б — колосальну частину часу поглинає моя основна робота. Я працюю в банку. Здобула економічну освіту, весь час перебувала в середовищі фінансових установ і з творчістю ніяк не була пов’язана. А участь у Фотовиставці «Дня» спонукала мене знімати більше, краще і цікавіше.
— Які знімки на XV Міжнародній Фотовиставці «Дня» є для вас прикладами для наслідування?
— Найбільше мені сподобалася політична серія Наталії Кравчук — дуже все чітко підмічено. Запам’яталися роботи Миколи Тимченка та Руслана Канюки. Може це через те, що я знаю їх особисто і краще розумію, який зміст вони хотіли вкласти в свої світлини. Більшість представлених на виставці «Дня» фотографів — фахівці. Вони знають, які гострі та яскраві моменти потрібно схопити, щоб знімок вийшов цікавим і вразив до глибини душі. Мені хотілося б навчитися так фотографувати. Наприклад, знімати не лише дітей — це, мені здається, найлегше завдання для початкуючого фотографа, — а й політику, емоції, літніх людей. Особисто мені подобається знімати людей. Не лише портрети, але і дії якоїсь людини, «ловити» її, коли вона не дивиться в камеру, а просто живе.
— Як давно ви почали фотографувати?
— У мого тата був фотоапарат «Зеніт», і він мене в дитинстві фотографував і навчав знімати. Але що знімає дитина? Веселку, котиків тощо. З віком для мене все це відійшло на другий план. Повернулася до фотографії лише 3-4 роки тому. Вперше взяла в руки професійну камеру... і почалося. Я закохалася в картинку. Світ через професійну фотокамеру виглядає зовсім по-іншому.
— Що саме вас до цього підштовхнуло?
— Напевно, ближче знайомство з професійними фотографами, у тому числі і з Миколою Тимченком, Русланом Канюкою та в цілому з фотошколою «Дня». Спостерігати за їхньою роботою дуже цікаво і пізнавально. Правда, поки мене в цьому колі оцінюють як аматора, але говорять: «Учися, давай! Хист є, потрібно розвивати».
