Учора 14 журналістів та редакторів сайта і журналу «Forbes Україна» подали заяви на звільнення. Як зазначають у опублікованій колективній заяві працівники видання, причиною таких дій стала спроба змінити редакційну політику. Журналістам встановили «табу» на деякі теми, зокрема заборонили готувати публікацію про радників першого віце-прем’єра Сергія Арбузова. У документі стоять підписи шеф-редактора журналу Бориса Давиденка та шеф-редактора сайта Олександра Рубана, заступника головного редактора сайта Катерини Коберник, редакторів журналу Володимира Вербяного, Романа Судольського, Владислава Головіна, редакторів сайта Дар’ї Марчак, Максима Каменєва, кореспондентів Марії Жартовської, Катерини Шаповал, Катерини Сиченко, Юлії Даниленко, Лесі Войтицької, а також арт-директора Сергія Лисенко. На момент, коли номер готували до друку, жоден із журналістів не змінив свого рішення, але і список готових покинути видання не поповнили. У соціальних мережах уже встигла поширитися ця новина під гумористичним соусом від Романа Шрайка, відомого засновника сайту українських фото приколів. «Як купити дірку від бублика. Майстер-клас від Сергія Курченка», — влучно охарактеризував усю ситуацію Шрайк. Натомість головний редактор українського Forbes Михайло Котов та генеральний директор «ВЕТЕК-Медіа», який здійснює операційне управління UMH group, Юрій Ровенський відреагували на заяву нерозумінням вчинку журналістів. Як повідомляють РІА «Новости», Котов заперечує конфлікт у виданні, іменуючи процес «діловою атмосферою». А Ровенський у публічній заяві взагалі охарактеризував ситуацію, як «результат протиріч всередині редакції журналу і амбіцій окремих співробітників, які прагнуть додаткових преференцій».
«День» звернувся за коментарем до колишнього заступника головного редактора Forbes.ua Олександра АКИМЕНКА, який покинув видання ще влітку після появи інформації про зміну власника:
— Я пішов із «Forbes Україна», тому що передчував настання періоду цензури. До того ж я не міг собі дозволити працювати у виданні людини, про діяння компанії якої я разом із моєю колегою Севгіль Мусаєвою зробили розслідування під назвою «Газовый король всея Украины». Вийшов цей матеріал рівно рік і два дні тому — 12 листопада 2012 року. Я підтримую своїх екс-колег і їхнє рішення, це мало колись статися, можливо, навіть раніше. Цінність свободи слова — як повітря. За час керівництва Володимира Федоріна ця цінність була в редакції реальною. А коли повітря перекривають, то ти різко помічаєш, що його стає мало. Я читав коментар генерального директора компанії «ВЕТЕК-Медіа» Юрія Ровенського, де він каже, що теперішні заяви на звільнення — це «логічне завершення провокаційної поведінки колишніх і нинішніх журналістів і редакторів, що націлене на отримання особистих PR-дивідендів». Під колишніми він, напевно, має на увазі мене з Севгіль та Володимира Федоріна. Але те, що пан Юрій називає провокаційною поведінкою, насправді всього лише прояв чесної журналістики.
— Про що може свідчити створення керівництвом відповідної атмосфері в колективі?
— Така поведінка керівництва може свідчити про дві стратегії. Перша — зруйнування усієї структури. Друга, до якої я більше схиляюся, — хлопці, напевно, не зовсім розуміють природу видавничого бізнесу. Очевидно, люди підходять до цього бізнесу, як до вироблення, скажімо, телевізорів — там яких людей не постав, виробництво від цього не зміниться. Думають: «Давайте поставимо «негрів», які будуть писати «текстики». Але цінність не у «текстиках», а у довірі до бренду. Два роки тому, коли я очолював відділ розслідувань у Forbes.ua, ми щотижня публікували матеріали, які, м’яко кажучи, лоскотали нерви деяким людям. І от нині ці люди «вилікували» свій «головний біль».
— Українські медіа-експерти ще у червні висловлювали думки, що купівля Forbes передбачала можливість створення керівництвом видання власного рупору для 2015-го. Але сьогоднішній розвиток ситуації суперечить логіці, адже журнал як мінімум дискредитує себе у очах аудиторії...
— Контекст виборів для мене — важка категорія. Ми все таки ділове видання, більш бізнесове. Хоча у нас бізнес щільно зрісся з політикою... Але наше видання не може бути рупором 2015-го, тому що Forbes — це дуже нішевий журнал для певного кола людей із духом підприємницького капіталізму, які розуміють, чому можна вірити, а чому ні. Нині людина, яка купує Forbes, не може бути впевнена, що вона отримує непідкупну інформацію. Декілька моїх знайомих уже намагаються відмінити підписку на iPad-версію журналу. Цінність бренду — це довіра до нього і його команди, а вони зруйнували найголовніше.
