Він називається «Бізнес без кордонів». На нього лише з України і лише в одному пулі, участь якого зорганізувала Українська спілька промисловців та підприємців (УСПП), прибуло близько півсотні учасників.
А загалом у залі, де проходила робота Форуму, було більше п’яти сотень учасників: бізнесмени, банкіри, аналітики, урядовці, ЗМІ... І що на сцені, що в кулуарах тема одна — Україна і її асоційоване членство в ЄС.
• «Україна зараз — у центрі уваги», — зауважив хтось у слід журналістам, які проти течії пнулися наздоганяти Сергія Арбузова, щоб розпитати, а що все ж таки він мав наувазі, коли на запитання модератора — спеціального кореспондента Finansical Times в Німеччині — Штефана Вагстиля про перспективи тристороннього діалогу (Україна, Росія, ЄС) на тему, в чию сім’ю краще посватати Україну, сказав: «Я впенений, що рішення завтрашнього саміту буде позитивним. Ми знайдемо позитивне рішення».
Звичайно, пан Арбузов, так само як і в залі, й під прицілом телекамер та диктофонів не розколовся. Повторював лише, що він як відповідальний за підготову до підписання Угоди про асоціацію з ЄС (вже понад рік тому Президент зробив рокіровку у грі під назвою «євроінтеграція України»: Клюєв пішов — Арбузов прийшов. — А.Д.) переконаний у позитивному вирішенні питання інтеграції України. У своїх заявах Арбузов спирався на свій діалог з єврокомісаром з питань розширення та добросусідства Штефаном Фюле: той, що був раніше, і той, що тільки мав відбутися в четвер по обіді. «Сьогодні ми знову вестимемо переговори з паном Штефаном Фюле... І ми зуміємо знайти рішення», — як заклинання повторював перший віце-прем’єр.
Щоправда, сам Фюле демонстративно покинув залу Форуму відразу після свого виступу, не дочекавшись, коли до слова запросять Сергія Арбузова. Єврокомісар виглядав пригнічено, навіть трохи роздратовано. З його виступу було ясно, що він страшенно знервований «торгами», які затіяла Україна напередодні підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Фюле у виступі дипломатично майстерно «опустив» прем’єр-міністра України: мовляв, той не розуміє, про які затрати економіки говорить Микола Янович, імплементація умов Угоди — це івестиції. Між цими поняттями є суттєва різниця. Перші «проїдаються», другі — приносять прибуток у рази більший за свої об’єми.
• Те, як демонстративно пішов із зали Фюле — не єдиний сигнал, який ми помітили на бізнес-форумі. Є як мінімум ще один нюанс. У відповіді на запитання модератора як так сталося, що Україна раптом почала почуватись невпевненою у своєму рішенні підписати Угоду про асоціацію з ЄС, Сергій Арбузов використав прикметну, на наш погляд, форму відповіді «я і моя команда», коли гарантував те, що Україна зробила все можливе, щоб підготуватись до вступу в ЄС. Дослівно це звучало так: «Особисто я доклав максимум зусиль... Я і моя команда... Для того, щоб за ці два роки, а особливо в останні півроку, наблизитись до цієї мети (йдеться про асоційоване членство України в ЄС. — А.Д.)».
Зважаючи на те що риторика глави уряду, першим віце-прем’єром якого є Сергій Арбузов, полярно протилежна, чи не означає це, що від результату Вільнюського саміту залежить ротація в кріслах Кабінету Міністрів? Чи бува в Україні не йде наразі боротьба «команд», про які обмовився Сергій Арбузов? І змагаються за те, хто зуміє збудувати для Віктора Януковича найоптимальніший стартовий майданчик, насамперед в економіці та соціальній сфері, під вибори Президента у 2015 році? І так виглядає, що «молода команда Арбузова», яку в народі вже просто звуть «сім’я» — за проєвропейський напрямок. А «стара гвардія» Азарова за традицією — за дружбу з РФ. Головний суддя у цій грі — Янукович. Критерії оцінки — гроші: виграє той, хто виторгує більше і на кращих умовах.
На бізнес-форум Арбузов, до речі, прийшов не сам. Його супроводжував міністр фінансів Юрій Колобов та міністр енергетики Едуард Ставицький. Ні один, ні другий не був заявленим учасником жодної дискусійної панелі. І вони покинули залу разом із Сергієм Арбузовим відразу після того, як закінчилась перша дискусійна панель, на якій виступав перший віце-прем’єр.
• До речі, у той час, як вся преса штурмувала Арбузова запитаннями: підпишете Угоду чи ні — «Дню» вдалося спокійно поспілкуватися з Едуардом Ставицьким. Він виглядав стомленим, але не роздратованим, тримався впевнено, і відповідав, на наш погляд, відверто. Нагадаємо, саме до компетенції Ставицького, входить питання, виставлене МВФ, практично, в ультимативній формі в тому листі, на який днями так нарікав Микола Азаров — підвищення тарифів для населення. Так-от на запитання «Дня», як він як відповідальний за енергетичну сферу, збирається діяти, аби зняти це питання з поряду денного і «розморозити» перемовини з кредитором, які, за словами того ж таки Миколи Яновича, накинули інею на процес підготовки України до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, Ставицький відповів: «Я здивований листом МВФ, тому що особисто вів перемовини, на яких передали наші позиції щодо тарифної політики. І я був дійсно вражений жестом від МВФ». За його словами, Україна має безболісну для економіки можливість не піднімати тарифи для населення, і вже показала це кредитору. «Ми скоротили споживання газу по країні в середньому на 30%. МВФ хоче підняти тарифи на 40%... Навіщо піднімати? Щоб «звужувати» наше суспільство», — говорить Ставицький. Щоправда, міністр погодився з «Днем», що, попри всі «досягнення», НАК «Нафтогаз» все одно залишається величезною діркою для бюджету України. «На жаль, так, але в нас є програма, і вже в наступному році ми зменшимо дотації щонайменше на 50%, і ми це довели МВФ... А є і план вийти з цієї ситуації, щоб НАК «Нафтогаз» був недотаційним», — повідомив Ставицький. Як? — міністр не відкрив «секрет». Якщо Газпром не збирається переглядати ціну на газ, а уряд — піднімати тарифи, лишається, вочевидь, один вихід — закрити корупційні дірки. Чи не так, пане міністре?
• До речі, саме на подолання корупції як один із найбільших «бонусів» від європейської інтеграції, наголошує український бізнес. Заради цього він готовий перетерпіти справді болісну для нього на цьому етапі модернізацію. Адже імплементація європейських стандартів — це дуже недешеве задоволення. Нашим підприємцям доведеться викладати десятки тисяч доларів за один сертифікат відповідності європейським нормам. А в умовах, коли їх здоров’я, регулярно підпривають «паразити» — корумповані контролюючі органи — це справді коштуватиме бізнесу значних зусиль. Але він готовий напружитись заради того, щоб жити і працювати в європейській державі. Такі висновки ми зробили з особистих розмов з учасниками делегації, яку на Вільнюський форум привезла Українська спілка промисловців та підприємців. Зізнаюсь чесно, після мітингу минулої неділі на Михайлівській площі, те, що ми почули в розмовах з учасниками УСПП тут у Вільнюсі було відкриттям: Європейська інтеграція — безальтернативна. Бізнес готовий... Пауза шкодить.
• Звичайно, є ті, що сумніваються. От, зокрема, президент ДП «Антонов» Дмитро Ківа у розмові з «Днем» зізнався, що до вчорашнього дня був переконаним «євроінтегратором», але після розмови з кількоми поважними литовськими бізнесменами вже тут у Вільнюсі почав сумніватися, може, й справді потрібно трохи «пригальмувати», переглянути ризики, спробувати виторгувати кращі умови вступу. Аби, бува, не вийшло нічого злого від поспіху. Щоправда, прямих загроз для своєї галузі літакобудування очільник ДП «Антонов» у тому, щоб підписати Угоду про асоціацію з ЄС зараз і в цій редакції, яка є, не бачить. І взагалі в тому, що підписувати Угоду потрібно, у пана Ківи сумнівів немає. «Ми — в Європі. Ми європейська країна. Це і кращі стандарти, і технології, і життя взагалі», — зазначив він. І що швидше ми підпишемо Угоду, то краще, переконаний пан Ківа. За його підрахунками, чекати можна не більше року.
Дещо менший термін називає Юрій Бубес, голова правління ПАТ «Концерн-Електрон» — українського виробника одного з найкращих трамваїв у Східній Європі. Він у розмові з «Днем» озвучив поняття трьох-чотирьох місяців підготовки. За його словами, така пауза не нашкодить економіці, а навпаки дасть можливість підготуватися. Щоправда, під таким поняттям економіки пан Бубес має на увазі наших політиків. Адже, звичайно, за три-чотири місяці бізнесу фізично нереально перелаштуватись. «Не бізнесу не вистачило часу на підготовку. Його не вистачило нашим політикам... Тайм-аут був потрібен політичному бомонду, який спрацював на «трієчку» в процесі підготовки до асоціації з ЄС: не прорахували ризики, не прописали політичні, соціальні, фінансові, правові гарантії... Пауза — це прокол наших політиків. Бо ми як виробники готові», — говорить Бубес. Але за цей прокол знову ж таки заплатить наша економіка: від того, що наша країна вкотре виглядає як країна з непередбаченою позицією, політичним кліматом, ми не можемо претендувати на дешеві гроші. Як інвестор, так і кредитор закладатиме у ціну на свої гроші вартість ризиків. Більше того, зауважив у коментарі «Дню» Бубес, ми вже певною мірою оплачуємо цей «прокол трієчників» — підривом соціального здоров’я в країні. «Студенти вийшли на вулиці проти влади. Це не є добрим знаком для держави», — підсумовує Бубес.
