Одним з основних принципів роботи Євросоюзу як добровільної й демократичної організації європейських держав є вільне переміщення громадян.
Саме цей принцип відіграє в Україні велику роль. Політики його використовують, щоб більше сподобатися й часто говорять неправду. Населення, яке зобов’язане вирішувати найголовніші питання свого існування, охоче слухає нереальні обіцянки й вкотре в історії, скочується до розчарування.
Спробую приєднатися до роз’яснення ситуації й з погляду жителя Чеської Республіки пояснити, як проблему безвізового режиму розглядають у Середній Європі.
Передусім слід пояснити, що Чехословаччина, Польща, Угорщина й навіть Німецька Демократична Республіка до 1989 року не мали обмеження у виїзді на захід унаслідок відмови видачі віз Заходу. Це було рішення лише власного комуністичного уряду, який під керівництвом Москви побудував відому залізну завісу. Коли комунізм та ярмо Радянського Союзу були повалені, кордони середньоєвропейських держав відкрилися й сто тисяч людей з натхненням виїхали на Захід. Подорожі громадян, як і багато інших речей, були визначені міждержавними договорами й на основі договорів з ЄС. Також моя країна спочатку підписала Асоціацію з ЄС і багато економічних договорів перш ніж стала країною-кандидаткою в ЄС, й через 14 років, 2004 року, була прийнята до Євросоюзу.
У Центральній Європі мав бути повалений комунізм і ярмо Москви, й кордони Європи відкрилися. Те саме слід зробити в Україні. Комунізм і його публічні та приховані послідовники тут постійно при владі. На впливі Кремля на щоденне життя українців немає необхідності детально зупинятися.
Дезінформація, вираження некритичної ностальгії за життям у Радянському Союзі, демагогія та брехня в прямому ефірі, підтримка законів, які цивілізований світ давно відкинув, пожвавлення малоросійської поведінки громадян, неправдиве інформування про стан господарства в Україні... Це все й багато чого ще є рецидивом комунізму й спробою Москви й далі керувати Україною. Поки українці в своєму домі не наведуть лад і не почнуть керувати самі, спираючись на закони, традиції й культуру цивілізованих країн, вони не можуть сподіватися на те, що інші країни їх приймуть з розпростертими обіймами. Це означає, що вони погодяться на безвізовий режим з Україною. І чесно, можете цьому дивуватися?
У Чеській республіці живе й працює близько 200 тис. українців, і з багатьма з них я в контакті. Часто запитую їх, коли бачу, в яких нелюдських умовах живуть і працюють, чому вони краще не повернуться до України? Їхня відповідь настільки жахлива, що не повіриш, якщо ніколи не був в Україні. Я знаю, що таке «копанки» на Донбасі, зруйновані будівлі колгоспів у Карпатах, рейдерські наїзди й банкрутство виробничого бізнесу, бандитизм і кримінал у містах і селах, цинізм і корупція чиновників, епідемія туберкульозу, непрацююча охорона здоров’я й загальна безперспективність молоді. Це ті проблеми, які чекають розв’язання і які не може розв’язати Євросоюз і тим паче безвізовий режим, а лише самі українці.
З погляду наведеного факту стоїть питання, чи вигідне відкриття кордонів для України. До сьогоднішнього дня різні вигоди, наприклад, спеціальний пропускний режим у 50-кілометровій зоні довкола кордону, використовуються, як вентиль для випуску пари — заспокоєння місцевої ситуації. Незадоволені громадяни виїдуть працювати за кордон, а в Україні нічого мінятися не треба. Є «щасливчики», яким удасться отримати закордонний паспорт іншої країни, наприклад, Угорщини, Румунії, Польщі й Словаччини. Цим пощастить, і вони можуть виїхати за кордон коли завгодно, подорожувати 28 країнами Євросоюзу, використовувати їхні соціальні вигоди, безкоштовно лікуватися й вчитися, а деяким удасться знайти й роботу. Чи знає українська громадськість, що ці люди порушують закони України, бо отримали друге громадянство, а також закони ЄС, а в разі проживання понад 90 днів повинні мати дозвіл на працевлаштування й дозвіл на проживання?
Найважливішою метою для українців має бути працевлаштування всередині країни й зміни на краще в своїй державі.
Часто чую й читаю про те, що причиною української проблеми є «п’ята колона». Якби державні служби відповідально виконували свої функції згідно з українською Конституцією, нічого такого не було б. Наприклад, Словаччина має закон, що свідчить: якщо житель Словаччини отримує громадянство іншої країни, то автоматично втрачає громадянство цієї країни й тим самим стає іноземцем. Сотні тисяч українців, які мають паспорти інших країн, а передусім Російській Федерації, перестали б бути «п’ятою колоною», а стали б на українській території іноземцями без права голосувати. Іноземці мають свої обов’язки, й найважливішим є лояльність до приймаючої країни, яку можна конкретно обговорити й вжити заходів безпеки.
Звісно, ви запитаєте, як досягти змін, про які я кажу. Звертаємося знову до Конституції, яка свідчить, що вся влада в державі належить українському народові. Українці досягнуть необхідних змін і можуть здійснити відповідні реформи лише тоді, коли будуть добре організовані. Якщо ж громадяни не мають довіри до правлячої політичної партії, мають заснувати іншу. Обрати зі своїх лав нових нескомпрометованих політиків, розробити зрозумілу політичну програму, знайти успішних підприємців, які допоможуть фінансувати реформи й політичну боротьбу за європеїзацію країни.
Будьте активними! Засновуйте всюди в селах, в містах, на робочих місцях, у школах і університетах осередки нового політичного руху, організовуйте діалог між соціальними й професійними прошарками. Пропонуйте проекти, пишіть депутатам, збирайте підписи й вимагайте правдивої відповіді й інформації. На виборах контролюйте їхню чесність і не давайте себе залякати. Будьте активними громадянами й візьміть відповідальність за долю своєї країни.
Можу собі уявити площі міст і районів заповнені натхненними, активними людьми, здатними змінити Україну, щоб вона стала успішною й дійсно європейською країною.
Не запитуйте, що зробить Євросоюз для вас, а запитуйте, що ви зробите для Європи в Україні!
