Юрій ГАЄВ, журналіст, письменник:
— Для мене, як людини соціально активної, все хороше й одночасно тривожне останнім часом пов’язане найперше з Майданом. Що без Європи Україні не обійтися — цілком зрозуміло. Що Росія, доки в ній панує КДБіст Путін, продовжуватиме гнобити нас, також стає дедалі очевиднішим. Тому я стовідсотково підтримую людей, обурених зрадою Януковича. Радує, що по всій країні відбуваються мітинги на підтримку євроінтеграції, що першими вийшли з протестами молоді люди. Що навіть у сонному Запоріжжі під стіни обладміністрації та мерії прийшло кілька тисяч людей. А тривожно з того ж приводу — вкотре такий потужний майданний протест може піти «у свисток». Ну, а що ж до хороших особистих новин — простіше. Із друзями — двома сімейними парами вирішили зустріти Новий рік за кордоном і цього тижня оформили в турбюро автобусну поїздку на вісім днів із розпиванням шампанського в Римі. До речі, дівчина, яка робила оформлення документів на поїздку, щиро здивувалася, що в них в одному автобусі їхатиме одразу шість пенсіонерів. За її словами, наші пенсіонери їздять за кордон відпочивати вкрай рідко. Але ж для нелюбої Януковичем Європи люди похилого віку, які подорожують усім світом, — норма.
Борис ДВОРНИЙ, фотокореспондент, фотохудожник, викладач:
— Цієї неділі я виступив на Євромайдані в Запоріжжі, бо був обурений побиттям свого товариша, фотокореспондента Reuters Гліба Гаранича. Я сказав про це на мітингу, бо добре його знаю. Він працював в Укрінформі, потім перейшов на роботу до міжнародної агенції, висвітлював війну в Чечні, агресію Росії проти Грузії, бував в інших гарячих точках, але ніде не постраждав. Він — професіонал своєї справи, поміркована людина, але йому розбили голову в центрі Києва. Взагалі реакція народу на фактичну зраду національних інтересів, які здійснює уряд Миколи Азарова та президент Віктор Янукович, і те, скільки прийшло народу висловити протест на площі біля Запорізької облдержадміністрації — близько п’яти тисяч людей, — мене радує, тому що ми реагуємо на нагальні події, висловлюємо наше прагнення до цивілізованого життя, до європейських стандартів.
Ольга СТАДНІЧЕНКО, літературознавець, публіцист:
— Останні декілька тижнів я займаюся підготовкою до проведення вечора пам’яті Марини Брацило, молодої запорізької поетеси, яка дуже рано трагічно пішла із життя. Другого грудня в неї мав би бути день народження. Під час підготовки до цього заходу творча громадськість міста вирішила на базі Запорізького національного університету започаткувати всеукраїнський конкурс молодої вітчизняної поезії та авторської пісні, який носитиме ім’я юної авторки. Свого часу ця дівчина стала наймолодшим 19-річним членом Національної спілки письменників України. Конкурс розпочнеться уже 9 березня. Плануємо проводити захід щороку. Незважаючи на складний період у країні, мені здається, ми зробили добру справу. Хорошим також можна назвати те, що наше місто згуртувалося навколо теми європейської інтеграції. Для Запоріжжя із часів української незалежності нечуваними були такі велелюдні мітинги, які відбулись нещодавно. Прийшли і студенти, і люди середнього покоління. Усіх згуртувала ідея, яку можна висловити так: «Ми — люди вільної землі, маємо ввійти у співдружність європейських народів». Добре, що в нашому місті не було застосовано жодних санкцій щодо мітингувальників, адже вони абсолютно демократично висловлювали свої мрії та сподівання. І болісно вразило те, що пролилася кров невинних студентів на Євромайдані в Києві.
Ірина ЛЄХ, підприємець, профспілковий діяч:
— У моєму житті, в житті мого міста і країни найкраще те, що люди пробуджуються й не бояться захищати свої права. Я сама беру в цьому активну участь, бачу, як підіймаються люди в Запоріжжі та Україні, і мене це не може не підносити. Це найкраще, що відбувається сьогодні. Найгірше — чорна субота, коли керівництво дало наказ бити невинних людей. Те, що відбувається сьогодні, ми називаємо безладом. І це дуже погано, бо не схоже на європейську країну, не схоже на дотримання європейських цінностей. Це зовсім не те, чого ми хотіли. Безумовно, поганою подією ми вважаємо також непідписання Угоди з ЄС.
Мирослава ЧАБАНЕНКО, викладач журналістики:
— У цей час моя увага, як і всіх, прикута до політичних подій, які розгортаються навколо питань євроінтеграції. Вони викликають багато емоцій та почуттів. Добре, що ми зробили ще один крок до самоусвідомлення себе як нації й держави. На мою думку, окрему цінність у нинішній ситуації становить саме те, що абсолютно всі дуже виразно проявили свою істинну суть: кожен із нас чіткіше побачив і власну позицію в соціумі, і хто є хто на всіх рівнях — у близькому оточенні, в масштабах міста, країни, всього світу. Це обов’язково матиме свої позитивні наслідки в майбутньому. Відзначу два моменти, які мене приємно вразили: по-перше, щира підтримка діаспори і громадян інших країн в усьому світі; по-друге, поведінка українських медіа, які здебільшого дружно захищають інтереси суспільства, як це і має бути відповідно до демократичних засад. Причому окремі журналісти чинять героїчно, йдучи туди, де їх запросто можуть побити лише за те, що вони мають посвідчення преси. Це я вже перейшла до поганого. Звісно, найгірше — кровопролиття, яке відбулося в країні. І ще турбує загострення традиційної російсько-української інформаційної війни. Хотілося б, щоб наші громадяни її не підтримували, не опускалися до гризні, якої, на жаль, багато в Інтернеті. Краще, якби кожен почав будувати цивілізований світ, до якого ми так прагнемо, навколо себе — на роботі, вдома, в особистій поведінці, зокрема в дописах, які залишаємо в соцмережах.
Зіновій ПАРТИКО, науковець, викладач:
— Як уся країна, я очікував, що буде підписання Угоди про асоціацію. Але чим ближче було до Вільнюса, тим очевидніше ставало те, що ця подія не відбудеться. Результат ви знаєте. Те, що президент Віктор Янукович не підписав Вільнюської угоди — це просто гігантський, величезний блеф. Ось зараз з’являються повідомлення у ЗМІ про те, що Росія готова надати Україні позику розміром у два мільярди доларів. І зрозуміло, для чого потрібна ця позика. Для того щоб зараз бюджет зміг надати заробітну плату. А все це означає тільки те, що чинний Кабінет Міністрів є нефаховим, непрофесіональним. Даруйте, всі показники йдуть униз. Тому такий Кабінет Міністрів має бути терміново відправлений у відставку, і чим швидше це трапиться, тим краще.
