2 грудня, в перший робочий день після силового розгону Майдану, студент Запорізького національного технічного університету Дмитро Стеценко вийшов на одиночну акцію протесту проти дій «Беркуту» в Києві. Ставши біля головного корпусу вишу, студент тримав у руках плакат із написом KEEP CALM AND OBEY, що з англійської перекладається як «мовчи та підкоряйся». Хлопець був одягнений в камуфляжну форму із написом «Беркут» на спині, а його очі були перев’язані біло-блакитною стрічкою.
Імпульсом для організації одиночного пікету стала новина про застосування сили бійцями спецпідрозділу до мирних мітингувальників у Києві. На думку студента, ця інформація, що постійно лунає з екранів телевізора та зі сторінок преси, не викликала жодної реакції серед переважної частини населення міста. Тому моральним обов’язком юнака стало пробудження людей від байдужості. «Мені набридло просто спостерігати, набридло, що всім по цимбалах на те, що відбувається в країні, тому я вирішив звернути увагу людей на останні події — показати, що в нашій країні щось відбувається», — каже Дмитро.
Формат одиночної акції був обраний студентом цілком свідомо. Дмитро переконаний, що саме такий варіант протесту є найбільш дієвим, адже привертає увагу, а відтак — змушує людей замислюватися.
Ознайомившись із юридичними нюансами проведення публічних заходів, студент підготував максимально аполітичні атрибути для акції, а для відстоювання своїх прав запросив одногрупника, який, зі свого боку, покликав чотирьох друзів з Класичного приватного університету. Їхня присутність під час пікету стала в пригоді, адже після появи на території університету хлопця із плакатом в руках охорона почала вимагати припинити акцію протесту, пояснюючи це виключно вимогою керівництва. Студенти з групи підтримки та інші небайдужі зуміли захистити протестувальника, вказавши охороні на те, що він має право на самовираження, а в його плакаті та зовнішньому вигляді немає нічого політичного.
«Свою акцію вважаю вдалою, — наголошує Дмитро, — оскільки я не лише привернув увагу людей. Своїми діями я зміг викликати у деяких студентів із юрби пробудження відчуття справедливості: абсолютно незнайомі мені люди підходили до охоронця і починали пояснювати йому, що він порушує мої права».
Репресій з боку керівництва вишу до суспільно активних студентів не було. «До мене ніяких претензій не було. Скоріше за все, мене просто не впізнали, адже я напередодні поголив голову. А ось на мого одногрупника були нарікання від профкому студентів. Профком, який повинен нас захищати, виступає проти усіляких акцій протесту, і саме звідти йдуть вказівки щодо можливого відрахування мого одногрупника. Але це, вважаю, малоймовірно, адже нас підтримують багато представників ЗМІ», — розповідає Дмитро.
Сам Дмитро не є прибічником будь-якого інтеграційного курсу зовнішньої політики України, але, водночас, хлопець не вірить у «власний шлях» нашої країни, тому надає перевагу Європейському Союзу як найменшому злу. Дмитро зі своїми друзями щоденно відвідує запорізький Майдан, що збирається о 17.00 біля стін ОДА, та займається організацією молодіжних заходів на кшталт «маршу університетів», який відбувся минулої п’ятниці і зібрав кілька сотень студентів ЗНТУ, ЗНУ та КПУ. Найближчим часом хлопці збираються задля обговорення подальшого плану дій.
