Загальна стратегія всеукраїнського відзначення 80-літнього ювілею з дня народження (8 січня 2015 року) та 50-ліття з дня смерті (13 грудня 2013 року) видатного українського поета та громадського діяча Василя Симоненка (1935—1963) необхідна для консолідації та координації заходів, спрямованих на актуалізацію в сучасній Україні цієї визначної постаті, його творчості та певних загальнозначущих гуманітарних тем, пов’язаних з формуванням новітньої української ідентичності та самосвідомості.
Хто б не був «хедлайнером» ювілейних заходів — держава, провладні угрупування, опозиція, представники громадянського суспільства та інтелігенції — формат відзначення ювілею поета має бути максимально резонансним. Відзначення 80-літнього ювілею Симоненка має проходити на найвищому державному рівні — у масштабі, співставному з 200-літтям Шевченка (2014), Гоголя (2009) та Пушкіна (1999). Рішення має бути прийнятим на найвищому державному рівні — на рівні Президента, Кабміну, Верховної Ради та Національної академії наук України.
При цьому відзначення має відбуватися у сучасному форматі, на сучасній культурній мові — засобами XXI століття, а не XX, як то часто буває, коли той чи інший визначний ювілей відзначають у радянському монументальному чи пострадянському псевдомонументальному форматі. Сучасному формату притаманне використання новітніх інформаційних та соціальних технологій, а також позитивна імідж-кампанія «відтворення пам’яті» ефективними засобами, щоб усе, що пов’язано з тією чи іншою постаттю (біографія, творчість, державні справи, наукові досягнення та інше), увійшло б до арсеналу національної «м’якої сили» (Soft Power).
Варто зробити висновки з негативного досвіду — наприклад, з досвіду увічнення пам’яті Василя Стуса (зокрема, з пропагандистської кампанії, спрямованої на надання Донецькому університету імені цього поета).
Варто також пам’ятати, що постать Василя Симоненка має надзвичайний об’єднавчий потенціал на грунті української культури для різноманітних суспільних прошарків: і для людей з прорадянськими і проросійськими симпатіями, і для людей з протилежними симпатіями, і для вихідців з Західної України, і для вихідців з Донбасу, і для інтелектуалів, і для простих людей Симоненко може стати своїм — зрозумілим та цікавим. Багато інших видатних поетів, той самий Василь Стус, як показала практика, не зовсім годяться на таку роль. Постать Симоненка за своєю типологією належить до яскраво проявлених «апологічних» постатей; серед інших «апологічних» можна назвати Моцарта, Пушкіна, Юрія Гагаріна, Володимира Івасюка, Євгена Мартинова. Тож Василь Стус та Василь Симоненко — це яскрава пара «діонісійського» та «аполонічного» культурних двійників: перший є ідеальним втіленням «темного» стилю, ускладненої гармонії, екзистенційних надривних прозрінь, другий — втіленням прозорості, гармонії, поетичного лаконізму.
Як відомо, художня література (поезія, проза, драматургія) мають, окрім естетичного та виховного, також і суспільно-політичний вплив. Не буде прибільшенням сказати, що Шекспір об’єднує англосаксонський світ, а Сервантес та його «Дон Кіхот» — іспаномовний. Роль шевченкового «Кобзаря» для формування української нації є показовою та еталонною — навіть у загальнолюдському масштабі. Створення канону високої національної літературної класики — необхідний процес для кожної культури. В Україні існує пантеон класиків XIX століття, але пантеон класиків XX століття так і не було сформовано — через загальнозрозумілі об’єктивні причини. Але нині якраз стає на часі формування літературного канону XX століття і виявлення місця кожної з фігур у пантеоні національної культури.
Результатом акцій, заходів та реалізації проектів, присвячених 80-літтю з дня народження Симоненка, має стати:
1. Повернення суспільного інтересу до творчості та постаті Василя Симоненка.
2. Позиціонування Симоненка як одної з найбільших постатей української поезії XX століття, введення його в класичний канон XX століття.
3. Позиціонування Симоненка як одного із зачинателів українського «шістдесятництва» і однієї з ключових постатей серед «шістдесятників».
4. Міфологізування постаті Симоненка як одного з кількох найбільших у XX століття творців нової України.
5. Поліпшення іміджу української культури загалом.
6. Підвищення інтересу суспільства до поезії як такої та до української новітньої поезії зокрема.
7. Поліпшення стану української колективної ідентичності.
8. Загальна гуманізація суспільства.
З точки зору таких завдань напередодні ювілеїв Василя Симоненка актуальною може бути реалізація наступних проектів та проведення наступних акцій:
1. Повне академічне видання творів (поезій, статей, записів, листів) Василя Симоненка. (За рахунок держави. Провідна організація: Інститут української літератури НАНУ. Наклад має бути безкоштовно розповсюджено — школи, вузи, бібліотеки, громадські установи та ін.)
2. Масове видання поезій Василя Симоненка (в одній чи у двох книжках) — на основі Повного академічного видання. (Наклад: масовий. Видання має стати рентабельним. Проект може реалізувати одне з комерційних видавництв. Державна участь може реалізуватися в інформаційній підтримці проекту).
3. Піклування про підготовку та видання поезій Симоненка в перекладах в інших країнах (насамперед, білінгви рос.-укр. в Росії та англ.-укр. у США). (За участі СПУ та кафедр славістики в Гарвардському, Римському та ін. провідних західних університетах).
4. Фотоальбом на тему «Василь Симоненко та його час». (Інститут української літератури, ініціативні групи).
5. Підготовка та видання спогадів про Василя Симоненка (зібрати вже існуючі спогади, додати нові цікаві, залучити друзів та знайомих Симоненка до написання своїх спогадів).
6. Підготовка наукової біографії Василя Симоненка (може бути вміщено в академічному зібранні творів) (Інститут української літератури НАНУ).
7. Великі наукові конференції, що присвячено Василю Симоненку та феномену «шістдесятництва» (Полтава, Черкаси, Київ) — з виданням матеріалів та записок.
8. Невеличкі наукові студентсько-аспірантські конференції та круглі столи в масштабах Полтавського педагогічного університету та ін.
9. Збір, реставрація та видання пісень на вірші Василя Симоненка на CD. (Фонотека Національно радіо України та ін.; серед інших — пісні у виконанні Юрія Гуляєва, Раїси Кириченко та Черкаського народного хору, Назарія Яремчука, Віктора Морозова та ВІА «Смерічка», Романа Майбороди, Володимира Турця та ін.)
10. Збір, реставрація та видання усіх аудіозаписів з голосом Симоненка на CD (DVD). (Якщо таких записів недостатньо на окремий диск, доречно видати їх на одному диску з піснями на вірші Симоненка.) (Фонотека Національного радіо України та ін.)
11. Запис віршів Василя Симоненка у виконанні провідних українських акторів.
12. Встановлення меморіальних дошок у місцях, пов’язаних з Симоненком, — де їх ще немає (приміром, на вокзалі у Смілі, де побили Симоненка, що призвело до смерті).
13. Створення пам’ятних об’єктів у Полтаві як обласному центрі: назва вулиці та креативний пам’ятник у сучасному стилі (на конкурсних засадах). (Документальних відомостей щодо перебування Симоненка у Полтаві немає, прив’язки його до якогось конкретного району не існує, тому його іменем можна назвати будь-яку нову вулицю або перейменувати вулицю з радянською назвою. Пам’ятник також можна встановити без територіальної прив’язки.) (Полтавська ОДА, Полтавська міськрада, депутати-мажоритарники ВР від Полтавщини.)
14. Створення документального фільму про Симоненка — за участі знайомих поета та експертів (один із провідних українських телеканалів чи незалежна продакшн-студія).
15. Створення тематичних радіопрограм про Симоненка (Перший канал українського радіо).
16. Створення біографічного радіоспектаклю про Симоненка (Перший канал українського радіо).
17. Створення туристичного маршруту — поїздка на батьківщину Симоненка.
18. Встановлення указників біля села «Вили» на автотрасі Київ — Харків — до батьківщини Симоненка.
19. Лобіювання на рівні Міністерства освіти України та Відділу освіти Полтавської області туристичних маршрутів на батьківщину Симоненка для учнів середніх чи вищих класів загальноосвітньої школи.
20. Створення та підтримка інтернет-сайту, на якому б було представлено поезію Симоненка та матеріали про нього.
21. Популяризація віршів Симоненка за допомогою зовнішньої реклами в контексті програм реалізації соціальних рекламних кампаній (білборди вздовж автотрас (портрет Симоненка, актуальна картинка та цитата), наліпки з цитатами Симоненка у метро, короткі відокліпи по телебаченню — відомі люди читають його вірші та ін.).
