Уже традиційно «День» просить своїх авторів, експертів та постійних читачів підбити підсумки року, що минає, відповідаючи на запитання новорічної анкети «День»-2013:
1. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ і Україну? Які з них — на краще, які — навпаки?
2. Яка подія в житті країни за рік, що минає, стала найважливішою особисто для вас?
3. Поділіться прикладами ситуацій або людей, які додають вам сил та оптимізму.
4. Автори, статті, проекти газети «День», які вирізнялися 2013 року?
1. — Ми так і не підписали Угоду про асоціацію з ЄС. Це, звичайно, змінило країну на гірше. Підписання могло стати подією історичної ваги. Але за всіма законами діалектики сталася інша подія — Євромайдан. І він, безумовно, змінив і продовжує змінювати країну на краще. Цей Майдан не схожий на будь-які інші революції, що були в Україні та світі. Нещодавно я записувала інтерв’ю з Мирославом Поповичем і запитала в нього — чому Україна фактично кожні 10 років переживає революцію? 1994 рік — революція на граніті, 2004 — помаранчева, 2013 — Євромайдан... Чи не занадто це? Чому ми увесь час повторюємося в цьому циклі? Мирослав Володимирович відповів, що в нас немає до кінця якісної зміни, якою мали б завершуватися революції. Тому я сподіваюся, що цей цикл завершиться. Якісні зміни у суспільстві будуть. І вони вже є.
2. — На жаль, 2013 рік був дуже складним, переломним для країни і для мене особисто. Якщо казати про особисте — це для мене рік великої втрати: не стало моєї мами. Тому хочу, щоб 2013-й якнайшвидше закінчився. У професійному ж сенсі — 2013-й для мене вдалий. Були нові проекти, нові плани, які вдалося успішно реалізувати. І продовжити цю роботу.
3. — Безумовно, це герої моїх «кабінетів». Перевага проекту в тому, що я сама обираю людей, з якими хочу поспілкуватися. Це великий привілей журналістської роботи. Я згадую інтерв’ю в кабінетах Любомира ГУЗАРА, В’ячеслава БРЮХОВЕЦЬКОГО. Я не можу забути кабінет Богдана ГАВРИЛИШИНА. Для мене він — відкриття цього року. Безумовно, ми його знаємо, але в себе на робочому місці він ніби відкрився по-новому. Такі люди надихають оптимізмом. Попри свій вік вони багато працюють, не просто вірять у краще майбутнє країни, а щось для цього роблять. Нам в телеефірі бракує таких інтелектуалів. Треба переймати їхні цінності, їхній погляд на життя. Наприклад, Богдан Гаврилишин зізнався, що не раз відмовлявся від великих грошей у житті. Йому пропонували співпрацю політики, олігархи... Але він розумів, що погодившись, втрать свободу. Це мірило свободи та гідності — сьогодні дефіцитне.
4. — Найбільше цього року вразила ювілейна фотовиставка «Дня» та продовження освітнього проекту вашої Бібліотеки. Професія журналіста накладає елемент цинічності на людей. Ми багато чого вже бачили. Але прийшовши на фотовиставку цього року, я розчулилася мало не до сліз. Світлини дали можливість відчути «струну дня». І «Дня» — як газети, і дня — як мірила нашого життя. Це були незабутні емоції.
Також мені подобаються книжки Бібліотеки «Дня». Це те, чого не вистачає Україні — глибшого розуміння себе. Ваші видання, зокрема останнє «Підривна література», показує — мало отримати диплом і заспокоїтися. Треба докладати зусиль і далі вчитися. Можна сказати, що і газета «День», і ваші проекти пропонують людям життєвий освітній план.
