У листопаді я вперше виступав у Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй за останні 13 років. Мене вразило, наскільки відрізняється зараз настрій. У вересні 2000 року світ здавався зовсім іншим. Через десятиліття після падіння Берлінської стіни ми намагалися чітко окреслити новий порядок безпеки. Звичайно, у нас були труднощі. Але атмосфера була легкою, навіть позитивною, коли ми обговорювали шляхи подолання бідності в країнах, що розвиваються.
Цього разу атмосфера була важкою. А перші дні 2014 року погіршили її ще більше. Прогляньте новини за будь-який день і ви знайдете повідомлення про акти тероризму та жорстокості, що пов’язані з релігійними переконаннями. Деякі з них здійснюються державними особами, деякі — приватними, але всі без виключення здійснюються в контексті конфлікту на основі розходжень у релігійних віруваннях.
Це нова війна двадцять першого століття. І нам не вдасться перемогти у ній, якщо не поборемо причини, що лежать в її основі, та її жахливі наслідки.
Сьогодні на шляху, що простягається від Далекого Сходу через Близький Схід і до вулиць міст Європи та Сполучених штатів, ми зустрічаємося з лихом, яке забирає життя невинних людей, калічить громади і дестабілізує країни. Це загроза, що постійно еволюціонує, зростає та змінюється, щоб протистояти нашій боротьбі з нею.
Екстремісти, що пропагують таке насилля, мають методи впливу на молодь та прекрасно усвідомлюють силу освіти, формальної чи неформальної. Екстремісти вбивають у голови молодих людей віру в те, що кожен, хто має іншу віру, є ворогом, і не лише їхнім ворогом, а й ворогом Господа.
Зрозуміло, що дебати з приводу безпеки часто фокусуються на наслідках. Після атаки держави негайно переглядають заходи безпеки. Терористів переслідують. А потім ми повертаємося до буденного життя, допоки не станеться новий напад.
Однак тривалі зміни залежать від боротьби з глибинними причинами екстремізму. Звичайно політика відіграє тут свою роль. А екстремісти завжди ладні скористатися політичною образою. Однак ґрунт, у який вони саджають зерно ненависті, удобрюється неосвіченістю.
Саме тому нам необхідно почати розглядати освіту як питання безпеки.
Екстремісти виправдовують убивства, здійснюючи їх в ім’я Бога. Це непристойне спотворення істинної релігійної віри. Це небезпечно, і з огляду на шкоду, яку вони безпосередньо заподіюють, і з огляду на руйнівний розподіл у вірі та сектантство, які вони виховують непрямими методами. Будь-яке вбивство — це людська трагедія. А ще воно породжує ланцюгову реакцію люті й ненависті. У громадах, які постійно зазнають нападів екстремістів, з’являється страх, який паралізує нормальне життя і відштовхує людей один від одного.
Глобалізація підсилює та множить цей екстремізм. Не будучи обмеженим кордонами, він може з’явитися будь-де. Ми зараз більше зв’язані, аніж у будь-який інший період історії людства, і все більше й більше людей контактують з тими, хто відрізняється від них. Тому зростає необхідність поважати ближнього свого, який відрізняється від нас, та водночас зростає і можливість ідентифікувати його чи її як свого ворога.
Це стосується не лише ісламського екстремізму. Трапляються також акти тероризму направлені проти мусульман через їхню релігію. Зараз з’являються і фанатичні християни, євреї, індуси та буддисти, які перекручують істинну природу своєї віри.
Саме тому освіта у двадцять першому столітті це питання безпеки для всіх нас. Складність полягає у тому, щоб показати молодим людям, які найбільш сприйнятливі до закликів терористів, що існує кращий шлях зробити так, щоб тебе почули, більш осмислений спосіб взаємодії зі світом.
Хороша новина полягає у тому, що ми знаємо, як це зробити. Я можу навести свій Фонд Віри як один із прикладів. Наша шкільна програма стимулює і налагоджує міжкультурний діалог серед учнів 12—17 років у всьому світі. Наша програма працює у більш ніж 20 країнах світу, учні одного класу спілкуються з учнями іншого через захищений вебсайт під наглядом досвідчених вчителів.
На таких відеоконференціях учні обговорюють глобальні питання, як-то існування різних релігійних вірувань і поглядів. Вони набувають навичок діалогу, які необхідні для запобігання конфлікту, шляхом руйнування релігійних та культурних стереотипів. Зі школами бідних районів у нас існують спеціальні угоди, бо вони не мають доступу до Інтернету.
Звісно, наша діяльність — це лише крапля в океані. Але тепер у нас є досвід роботи у більш ніж тисячі шкіл, понад 50 000 учнів пройшли наші курси, ми працюємо у різноманітних країнах, таких, як Пакистан, Індія, США, Йорданія, Єгипет, Канада, Італія, Філіппіни та Індонезія. Я мав привілей на власні очі побачити, з якою легкістю ці учні починають сприймають інші культури, релігії, вірування, які надихають так багато людей у всьому світі.
Існує багато інших фантастичних прикладів такого виду роботи. Але їм бракує необхідних ресурсів, ваги та визнання.
Ми намагаємося мобілізуватися, щоб побороти екстремізм. І ми повинні діяти глобально. Уряди усіх країн повинні серйозно, з усією відповідальністю, підійти до виховання молодих людей, навчити їх сприймати і поважати людей іншої віри і культури.
Немає більш важливого завдання. Існує реальна загроза того, що релігійний конфлікт замінить ідеологічну боротьбу минулого століття у рівнозначній руйнівній формі.
Ми всі повинні показати людям, що наша ідея набагато краща за ідею екстремістів, і ми повинні вчитися один у одного і жити у мирі. Це повинно стати найголовнішим пунктом освіти молоді.
Проект Синдикат спеціально для «Дня»
Тоні БЛЕР — прем’єр-міністр Великобританії у 1997—2007 рр., Cпеціальний уповноважений від «Близькосхідного квартету». Після відставки він заснував благодійний Фонд Віри Тоні Блера та став основоположником ініціативи «Віра і Глобалізація».
