Цікаво, чому наші тимчасові правителі всі свої дурощі влаштовують або наприкінці тижня, або перед великими акціями протесту? Спеціально, аби ми не забули, задля чого стоїмо?
В суботу зранку, не виспавшись після нічного чергування на Майдані і хвилювань через події на проспекті Перемоги, я помчав до Бессарабського ринку. Там мала відбутися анонсована напередодні маніфестація «ініціативної групи на захист сексменшин» (перший ляп — геї себе «сексменшинами» давно не називають), яку ЛГБТ-організації одразу назвали провокацією.
«Сексменшини» виглядали так: під рок-н-рол із невеличкого динаміка танцювало три десятки яскраво одягненої молоді. Якщо організатори мали на меті зробити знущальну карикатуру на ЛГБТ-прайд, то їм це вдалося. В одязі панував жахливий кітч, у половини учасників на головах були дешеві перуки отруйних кольорів, хлопці й дівчата ласували льодяниками у формі півників (організатори в своєму уявленні про геїв явно застрягли на рівні тюремної камери). Веселкові знамена змішалися з прапорами України та Євросоюзу. Частина учасників поводилася як професійні актори — з награними посмішками, з відпрацьованими рухами. Була темношкіра юнка — здається, не дуже розуміла, що вона тут робить. Картину доповнювали двоє найманців із транспарантом «Кличко — наш кандидат», котрі почувалися явно незручно, коли їх знімали, та кілька кремезних бугаїв у штатському, теж з алергією на об’єктив. Танцями керувала жвава мадам із нещирими повадками досвідченого масовика-забавника.
Очевидно, весь цирк збирали з однією метою: утворити якомога помітнішу мішень, виставити її під обстріл — тобто під напад ультраправих елементів з Майдану — і тим скомпрометувати протест. А хто збирав клоунів, особливо навіть і не приховували: першим інформацію про цю виставу подав сайт «Українського вибору» — партії Віктора Медведчука.
Дивуюся лише одному: наскільки все ж таки обмежена уява в патентованого політтехнолога влади — був уже «гей-парад» із бомжів з відомими результатами.
Я поговорив трохи з молоддю. Деякі з них дійсно належали до ЛГБТ — але темні, неосвічені, як ліс сосновий. Про успішний весняний гей-прайд у Києві не чули, про жодну українську ЛГБТ-організацію не знають, про те, що прайди можна проводити з належним рівнем безпеки, навіть не задумувалися. Одна дівчина так і сказала:
— Так, ми тут — гарматне м’ясо — для перевірки толерантності суспільства.
Питання, якого дідька підписуватися бути гарматним м’ясом, навіть за 150 доларів (кажуть, саме стільки обіцяли учасникам), ми обговорити не встигли, оскільки в тому самому місці відбувалася ще одна демонстрація.
Проводили її за ініціативою такого собі Івана Проценка, котрий проголошує себе поборником Хрещатика без барикад. На першу анонсовану ним акцію ніхто не прийшов. Тепер, судячи з виду дядьків і тіток середніх і старших років, котрі здивовано юрмилися біля Бессарабки, замовник підкинув Проценку трохи бюджетників. Тітки-дядьки — числом не більше, ніж «геї» — повитріщалися на карнавал і пішли до барикади біля ЦУМу. Серед їхніх гасел запам’яталося «Будівлі — для службовців». Це що, тепер ми з сусідами маємо віддати свій будинок якимось службовцям?
Охорону барикади було заскочено зненацька. Стояло там кілька безусих юнаків. Натовп, коли підійшов, повівся вкрай агресивно — з матюками, з криками — солідні, добре за 40 чоловіки! Я знімав на відео, а коли навів камеру на якогось здорованя у зеленій куртці, джинсах, кепці і марлевій пов’язці на обличчі (він теж намагався розбирати барикади) — той без попереджень вдарив мене по руці і вибив камеру. У відповідь на просте питання «Нащо?» гладун почав брехати у вічі.
Зараз я думаю — та ні, впевнений — що, судячи з комплекції, агресивності і брехливості, це був переодягнений мент із завданням зчиняти бійки. Здогад підтвердився у понеділок, коли провокатори Проценка знову напали на барикади — цього разу субтильні бюджетники отримали підкріплення з міцних молодиків красномовної зовнішності. Такі само бійці, до речі, супроводжували і циркових «геїв» аж до посадки останніх у автобуси, причому теж починали нервувати від наставленого на них об’єктива (моя камера, на щастя, досі працює).
У підсумку всі провокації і суботи, і понеділка закінчилися пшиком. Псевдогеїв ніхто й пальцем не зачепив, що ж до кабанів Проценка, то кожного разу їх вистачало на півгодини безтолкової штовханини з самообороною, котра завжди встигала підтягнутися в необхідній кількості. Недільне віче відбулося без проблем, вийшло 150 тисяч людей, в тому числі багато родин із дітьми, що означає — Майдан підтримують правдиві кияни, а не проценки.
Висновки з подій цього шаленого уїк-енду такі:
— сила «силовиків» не безмежна: коли їх змусили зняти маски на проспекті Перемоги — знайшли їхнє слабке місце; їх деморалізація триватиме далі;
— незважаючи на розмови про ігнорування протесту, владу він усерйоз нервує;
— режим здатен на будь-яку підлоту, аби втриматися, але його можливості, рівно як і фантазія, не безмежні;
— нацисти на кшталт «Правого сектору» — вразливе місце Майдану — своїм фанатизмом і нарваністю ідеально підіграють владі: так, у суботу вони були готові напасти на «геїв»;
— Майдан чудово дає сам собі раду незалежно від партійних вождів;
— народ від протесту не втомився і ладен виходити ще і ще — стільки, скільки знадобиться;
— ми переможемо!
