У ці непрості для нашої держави дні ми відчуваємо себе виснаженими. Інколи хочемо заплющити очі, заткнути вуха, тобто відмежуватись від інформаційного простору, який оточує нас звідусіль. А може, саме час змінювати себе у собі? Може, все-таки варто вимкнути комп’ютер, телевізор чи радіоприймач і побути наодинці із собою? Настав час звернутися до українських автентичних духовних першоджерел. Нещодавно УГКЦ презентувала і водночас запросила долучитися до двох веб-проектів — «Любомир» та «365 днів з великим митрополитом Андреєм Шептицьким». Обидві постаті для нас сьогодні більш ніж важливі. Блаженнійший Любомир — моральний авторитет для багатьох українців серед сучасників, митрополит Андрей — великий духовний попередник. Отож маємо можливість діткнутися до величі!
ПРО БЛИЗЬКУ СЕРЦЮ ШАНГРІ-ЛА
«Кожен із нас шукає свою Шангрі-Ла, свою Золоту країну. Але, знаєте, немає нічого кращого, ніж бути вдома», — такими словами Блаженнійшого Любомира (Гузара) розпочинається документальний веб-проект «Любомир». Примітно, що проект стартував на початку 2014 року. Він, безумовно, є важливим кроком у рамках комунікації між Церквою та суспільством, адже представляє у ньому Церква — це не лише молитовна спільнота, а й містилище української історії, шляху боротьби. Окрім того, «Любомир» — це самобутня новинка у стилі веб-док’юментарі у межах українського міжконфесійного простору. Формат веб-документального кіно передбачає самостійно обирати кожному відвідувачеві платформи послідовність і обсяг перегляду. У режимі реального часу на ресурсі публікуватимуться зібрані розповіді героїв, експертів, історичні розвідки, архівні відеоматеріали та документи. Окрім того, опція інтерактивних документів дозволяє кожному долучати власні фото, а також пропозиції щодо зйомок і тем інтерв’ю. Фінансування проекту передбачає громадський внесок, тобто модель краудфандингу, або спільнокошту, оскільки, на думку керівників проекту, «кожна гривня окремої людини, кожна історія та фотографія є маленькою частинкою цього проекту». Наразі зібрано 19 800 гривень.
У коментарі для «Радіо Свобода» автор ідеї та сценарист проекту Леся Харченко наголосила: «Теми, які ми хочемо підняти, це передусім феномен його особистості (Блаженнійшого Любомира. — Ю.Л.). Це тема морального лідерства і, мабуть, найважливіше: ким він є для України? Звідки він взявся в такому метафізичному розумінні? Чи є він чимось чужорідним, випадковим, що прийшло ззовні, чи він є органічним носієм традиції в Україні? У нас невідомо, наприклад, що він їздив у Європарламент і виступав там двічі і який фурор він справив на євродепутатів». У творчих планах знімальної групи також відвідини США та Ватикану, тих місць, які пов’язані із життям Блаженнійшого (Любомира). Також веб-проект є відеосупроводом мемуарів Блаженнійшого, які ще у процесі написання.
«Світ, у якому ми живемо, доволі часто є світом ницих людей. І ми часом так вузько дивимось на себе, на тих, що нас оточують, що величі не зауважуємо. А великі люди випадають з нашого поля зору. Я переконаний, що цей фільм дозволить розширити наші горизонти і побачити велику людину, яка сьогодні є поруч, є посеред нас. І цією людиною є Блаженнійший Любомир. Отож запрошую вас побачити велику людину поруч», — зазначив у першому епізоді для веб-проекту глава УКГЦ Блаженнійший Святослав (Шевчук). Уже у наступному епізоді «Різдво» ми звертаємося до передісторії і родинного коріння, зокрема віртуально потрапляємо до села Кальне, що на Тернопільщині, де близько сотні років тому служив священиком дідусь Блаженнійшого Любомира — отець Лука Демчук. У відеоряді епізоду — українська родина за Святвечірнім столом, поза кадром — голос Блаженнійшого Любомира, який згадує своїх батьків та особливості святкування Різдва в їхній оселі. «Колись люди більше знали про своїх батьків, про своїх дідів, про цікаві звичаї», — наголосив Блаженнійший.
Блаженнійший Любомир — людина, яка водночас представляє своїм життям великий пласт української історії, адже його життєві дороги — це також дороги поневірянь тисячі українців у пошуках своєї долі. Може, саме тому сьогодні ця людина є рупором глибокої мудрості і духу, особливо сьогодні, у такий складний для України час. Пригадаймо лише його поради з приводу подій на Євромайдані:
«Чиніть добро, бо тільки так можна побороти зло!»; «Влада боїться свободи у серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного тільки вбити»; «Працюй так, ніби все залежить тільки від тебе. Молись так, ніби все залежить тільки від Бога».
ДУХОВНА «ХАТА»
Упродовж 2014 — 2015 років українці відзначатимуть дві поминальні дати, які стосуються ще однієї великої постаті — митрополита Андрея Шептицького, адже 1 листопада 2014 року — 70-ті роковини митрополита, а 29 липня 2015 року — 150-річчя з дня народження. Постать митрополита Андрея знакова в історії українського народу: прагнення налагодити міжконфесійний діалог, творення єдиної Церкви, допомога страждальцям буремного часу (пригадаймо переховування єврейських дітей). У 1941 році опубліковано послання митрополита Андрея — «Як будувати рідну Хату?» Минулого року текст послання ввійшов до серії «Підривна література» із «Бібліотеки «Дня». Гадаю, що рефлексії з приводу тематики тексту — привід для написання окремого матеріалу. Проте згадане послання, можливо, на той час виглядало дещо наївним, адже основний посил побудови Української держави — не могутня військова чи економічна стратегія, а духовні цінності. Минуло століття, а ми аж тільки усвідомили, наскільки глибокими і пророчими виявились слова митрополита Андрея.
Отож творча група інтернет-каналу «Живе. ТБ» ініціювала творення ще одного відеопроекту, який триватиме 365 днів, починаючи із 1 лютого цього року. Сама ідея проекту, за словами головних його керівників, — належить Блаженнійшому Любомирові. Нагадаємо, що напередодні нового, 2014, року у Львові видано книгу-календар — «365 днів з Великим Митрополитом. Роздуми на щодень». Сьогодні доступно близько 212 послань митрополита, написаних з 1899 до 1944 років. Отож відеопроект «365 днів з Великим Митрополитом Андреєм Шептицьким» запрошує кожного охочого поміркувати над вибраним уривком із послань митрополита, а водночас це буде хороша нагода для духовної зупинки і осмислення світу, в якому живемо.
Пропонуємо надолужити духовні читання через опубліковані уривки з проекту:
«Діти при спільних молитвах скоріше і легше навчаться молитви, як коли-небудь інде. Вона ще така мала, що нічого не розуміє, але то вже чує і спостерігає, що в хаті, хоч би в ній більше жило, приходять хвилі якогось святого спокою і святого торжества, в котрих все в хаті тихне і мовкне так, ніби в тій хвилі ангел Божий перелітав... І поволі в душі дитини виробляється гадка і почуття, що молитва — це добра річ, важна, свята, конечна, що для молитви не вистачає лише слова повторювати, що важніше від слів є дух, без котрого молитва не є молитвою».
«Великих речей у Церкві доконали лише ті, котрі були зв’язані з Христом життям молитви. Один з таких героїв християнства, один святий в короткім часі робив часом більше, як цілі покоління, як великі товпи людей...»
КОМЕНТАРІ
Оксана КЛИМОНЧУК, координатор документального проекту «Любомир», оглядач Департаменту інформації УГКЦ:
— Документальний проект «Любомир» ми започатковували як один з найважливіших проектів нашої Церкви за останні роки. Найважливіший — тому що, як ми вважаємо, сама постать Блаженнійшого Любомира (Гузара) для Української греко-католицької церкви, як і для всього українського суспільства сьогодні є чи не найважливішою. Так, він є духовний лідер українців, який завжди на сторожі зі своїм мудрим словом, словом доброти і миру... З відомих нам причин українці не завжди знають своїх Героїв, своїх Великих. «Любомир» власне й спрямований на те, щоб показати Блаженнійшого Любомира як великого і мудрого, який живе сьогодні, зараз посеред нас, який своєю простотою і людяністю відкриває нам очі на забуті істини. Його треба просто почути! Коли ми задумували наш проект, тоді ще не було Майдану. І зараз, у цей надважкий для України час, ми зрозуміли, що «Любомир» став ще важливіший. Бо сьогодні, як ніколи за останні десятиліття, українцям потрібне слово мудреця. Потрібен той, хто проситиме: «Не вбий», «Не вкради»... Українці мусять знати, хто живе посеред них і на кого слід рівнятися.
Лук’ян СЕЛЬСЬКИЙ, керівник проекту «Живе.ТБ»:
— Цей проект є актуальним завжди. Бо тези, виголошувані чи писані з-під руки митрополита, мають колосальне значення повсякчас. Отже, і нині, коли цитуємо, наприклад, «...щаслива родина, яка видає мучеників. Щасливий нарід, із якого Бог вибирає людей, покликаних до того найвищого, найкращого достоїнства в Божій Церкві...» і при тому екстраполюємо ці слова на нинішній знаковий етап переродження, розвитку України, то відтак отримуємо відповіді на складні запитання. Митрополит фактично пояснює, як саме керувати власними спостереженнями і висновками у разі, якщо ми бажаємо власного духовного зростання. Нині більшість людей розгублена. Ті, хто зусиллями різних темних, переважно провладних формацій виведений нині зі стану рівноваги, відчувають страх, наближаються до меж різних екстрем. Тож як їм справитись з випробуваннями, могутнішими за їх силу волі? Вочевидь, заручившись підтримкою тих, кому беззаперечно довіряють. Одним з таких абсолютних авторитетів і є граф Андрей Шептицький. Ось, до речі, ще цитата: «Згадайте в молитві про нашу Батьківщину! Згадайте про потреби нашого народу: про те, що його болить і чого собі бажає. Просіть Ісуса Христа, щоб утвердив нас усіх у вірі і не дав нам ніколи затратити її». І найбільше мені подобається заклик молитись за ворогів. Так, надіслати їм щирий промінь світла від себе — це благородно і милосердно, але головними є все ж особисті рефлексії, бо це своєрідна формула огородження душі від очорнення.
