Цими днями у місті Лева відбуватиметься низка заходів пам’яті Ольги Басараб (1.09.1889 — 12.02.1924), приурочених до 125-річчя від дня народження Ольги Михайлівни та 90-річчя від дня загибелі. 12 лютого на Янівському кладовищі біля могили зв’язкової полковника Євгена Коновальця відбудеться панахида, на яку організатори запросили учених, громадських діячів, представників міської та обласної влади міста і небайдужих городян. Того ж дня в Обласній універсальній науковій бібліотеці, що на проспекті Шевченка, 13, проведуть тематичну конференцію.
Нагадаємо, Ольга Басараб народилася в селі Підгороддя, що на Івано-Франківщині, у родині громадського діяча о. Михайла і Савини Левицьких. Все своє коротке життя і сили віддала громадським справам. Опікувалася пораненими і хворими українськими вояками, розкиданими по шпиталях у Відні, активно працювала в Українському жіночому комітеті допомоги пораненим. За подвижницьку працю здобула почесну срібну медаль Червоного Хреста і кілька подяк. Сприяла організації українських військових частин із вояків демобілізованої австрійської армії, допомагала у праці нелегальним робітничим організаціям «Родина» та «Єдність», не стояла осторонь Української військової організації (УВО). Влітку 1923-го приїхала до Галичини як зв’язкова УВО, щоб встановити контакти з колишніми вояками і створити мережу місцевих організацій. За участь в УВО 9 лютого 1924-го заарештована польською поліцією. Через три дні Ольгу знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери...
Земляки пам’ятають Ольгу. У селі Підгороддя є Музей Ольги Басараб із Левицьких. У Львові її ім’ям названо вулицю та шкільний музей. На будинках № 3, що на вул. Академіка Романа Кучера, де за польської влади була слідча в’язниця, в якій загинула Ольга, та № 34, що на вул. Івана Вишенського, де вона мешкала в 1908—1914 і 1923—1924 рр., встановлено меморіальні дошки.
