Понад 50 мільйонів гривень знадобилося для реконструкції та ремонтних робіт у Національному музеї імені Тараса Шевченка. Приурочували новосілля до 200-річчя від дня народження поета. За приблизно шість місяців музей змінився практично до невпізнанності! Головний вхід до нього тепер не з бульвару Т.Шевченка (там нині стоїть постамент поета), а з внутрішнього дворика. Сам дворик обклали тротуарними плитами, лишили місце для клумбочок, а головний вхід тепер веде до атріуму — цілком нового приміщення, яке з’єднує основний корпус музею з флігелем, де працюють наукові співробітники. Саме на місці атріуму росла нібито шовковиця Шевченка, стверджували противники кардинальних змін у музеї. Та як переконують працівники музею, її причетність до особистості поета ще треба довести.
І ще багато таких спростувань та пояснень доводилося давати співробітникам за весь час музейного перевтілення. Нагадаємо, ще у жовтні, коли тільки стало відомо про початок ремонтно-реставраційних робіт, з’явився перший відкритий лист до громадськості та керманичів культури від групи активістів, які були категорично проти появи атріуму, забудови скверика та кардинальних змін у самій експозиції. У музеї на це відреагували тим, що запросили невдоволених на громадське слухання. Нібито дійшли спільних точок порозуміння. Проте через деякий час з’явився другий відкритий лист — із тими ж вимогами.
Навіть зараз, коли перевтілення завершені, і, як кажуть, після бою руками не махають, критика все ще лунає. Комусь не подобається колір фасаду, у який перефарбували музей (раніше був бірюзово-зелений, тепер — сірий), хтось все ще невдоволений оновленою експозицією. Багато «проти» звучало на адресу архітектора Лариси Скорик, яка відповідала за сам проект. До речі, у свій час вона керувала відновленням Національного музею Шевченка у Каневі, після чого теж була маса невдоволень та гострих зауважень. Лариса Павлівна ще на старті реконструкції коментувала, що колишній музей був нужденним та провінційним, тому його треба осучаснити.
ОКРАСА ЕКСПОЗИЦІЇ — ЗНАМЕНИТА КАРТИНА «КАТЕРИНА», НАПИСАНА ТАРАСОМ ГРИГОРОВИЧЕМ НА ТЕМУ ЙОГО ОДНОЙМЕННОЇ ПОЕМИ ВЛІТКУ 1842 РОКУ В САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ
Отже, після осучаснення знайомство з музеєм розпочинається в атріумі. Візуально — це кімната зі скляною стелею, із великими вікнами у середину двору, запланована для змінних виставок та пересувних композицій. Саме звідси, як на перехресті, ведуть дороги до основних залів з експозиціями, до прес-центру (він у музеї теж тепер працює), а також до дитячого центру. Це давній задум музейників, там будуть проходити заняття з дітьми, майстер-класи тощо.
Як каже директор Дмитро СТУС, намагалися зробити все, аби Музей Кобзаря став сучасним культурно-освітнім закладом.
— Для нас це свято, до якого ми йшли останні шість-сім місяців. Треба було з нуля поставити проблему, зробити проект, знайти кошти, щоб зробити те, що сьогодні можна побачити, — зауважив Дмитро Васильович. — Ми з колегами були в оновленому Музеї Фредеріка Шопена, до святкування ювілею композитора у Варшаві готувались вісім років, два роки лише пішло на прийняття необхідних законів. Сам музей будували близько трьох років, і на це було витрачено 78 мільйонів євро. Власне будівельні роботи ми розпочали у жовтні. Минулого року було потрачено 32,6 мільйонів гривень. І в цьому році 17 мільйонів гривень вкладено комунальним підприємством. Терміни та цифри у порівнянні — дуже промовисті. Ми живемо у країні, де, на жаль, усе робиться під ювілеї. І ми цим ювілеєм, можна сказати, скористалися...
ГОЛОВНИЙ ВХІД ДО МУЗЕЮ ТЕПЕР НЕ З БОКУ БУЛЬВАРУ Т.ШЕВЧЕНКА (ТАМ НИНІ СТОЇТЬ ПОСТАМЕНТ ПОЕТА — НА ФОТО), А З ВНУТРІШНЬОГО ДВОРИКА
До речі, обійтися без ремонту у флігелі взагалі не можна було б. Стіни у ньому були поїдені грибком настільки, що санстанція навіть забороняла співробітникам працювати у таких умовах. Але тепер це вже в минулому. Екскурсоводи з нетерпінням чекають на відвідувачів, бо останні три місяці музей був закритий для них.
Оновлена експозиція нині складається з трьох частин. Перша, скажімо, класична, присвячена життєвому шляху та творчому доробку поета. Друга — це змінні тематичні експозиції, які розкривають таланти Шевченка як художника. Третя частина експозиції поки що доробляється. Як розповідають співробітники, її розташують на першому поверсі музейного приміщення. В одному із залів представлять експонати, пов’язані з родиною Терещенків, другу залу присвятять історії перепоховання Тараса Шевченка, а третій зал матиме формат «музей у музеї» — розповідатиме про Кирило-Мефодіївське братство.
— Знаєте, завжди немає меж досконалому, тому з експозиціями хотіли ще багато чого встигнути, але час обмежував, — ділиться заступник директора з наукової роботи Тетяна ЧУЙКО. — Можна було б світло зробити ефективніше, але в принципі встигли втілити все задумане. Зараз можна побачити першу подачу оригіналів акварелей, чого раніше ми не могли показувати відвідувачам, бо не було спеціальних температурно-вологісних умов. Зал живопису буде стабільним, а зали з графікою будуть динамічними, кожні три місяці ми будемо міняти картини. Це будуть роботи Шевченка-художника у різних техніках, жанрах, у різні періоди його життя.
Протягом цього року виставки, присвячені поетові, будуть мандрувати різними містами України та закордонням. Однак певні корективи довелося вносити через останні неспокійні події у державі.
— 23 березня планували відкриття виставки у Нью-Йорку, але у зв’язку з політичними подіями в Україні ми призупинили підготовку документів, наші партнери готові чекати, сподіваюся, що у квітні ця виставка таки відкриється, — коментує Дмитро Стус. — Наприкінці року планується виставка у Брюсселі, була запланована ще й у Коктебелі, але поки не можемо нічого прогнозувати. Плюс буде низка заходів по різних країнах. Проявляє інтерес Литва, можливо, там буде театральна постановка німого фільму «Тарас Шевченко», озвучений гуртом «Гуляйгород».
Чекає на своїх маленьких відвідувачів і дитячий центр. Учений секретар Олена Черненко, куратор дитячої кімнати, додає, що точна дата відкриття центру невідома, бо поки що активно готувалися до офіційного запуску експозицій. Формат роботи буде приблизно таким: дітей запрошуватимуть до участі в освітніх, розважальних програмах, зустрічей з письменниками, майстер-класів. Оскільки тепер у музеї є пандуси та ліфт, обіцяють пожвавити роботу з дітьми, що мають фізичні вади.
— Діти можуть приходити сюди у зручний час, — додає Тетяна ЧУЙКО. — У нас ще з’явилася інтерактивна екскурсія, раніше була для школярів молодшої школи, а тепер і для середньої. Це своєрідна лекція, приміром, про перебування Шевченка у засланні, які особливості місцевості він там побачив тощо.
Так чи інакше музей продовжує свою роботу. А оцінки щодо його перевтілення побачимо з часом.
