Практично весь світ демонструє нині солідарність з українцями чи симпатії до них. Однак не варто тішитися: держави заходу переймаються проблемами України насамперед виходячи з власних інтересів. Щирими ті симпатії є хіба що з боку пересічних людей. Та, на жаль, все залежить від представників влади.
У листопаді минулого року на Євромайдан українців вивела раптова зміна Януковичем зовнішньополітичного курсу України. Та з кожним тижнем пігрунтя революції змінювалося – вона дедалі більше ставала відповіддю на агресію режиму. З’явилася перша кров і боротьба пішла вже не за євроінтеграцію.
Саме тоді українці вперше відчули на собі наслідки занадто дипломатичного ставлення ЄС до причетних у придушенні протестів та проведенні репресій. Зараз готовність Заходу до конкретних дій перевіряє уже не Янукович, а Путін.
Євросоюз поки що лише погрожує Росії візовими та економічними санкціями. Та чи зможе це убезпечити Україну від подальшої агресії російської влади? Путін, здається, був готовий до такого розвитку подій. Ще на вікопомній прес-конференції 4 березня він заявив, що збитки від можливих міжнародних санкцій будуть взаємними – і для ЄС, і для США.
Дії Російської Федерації є серйозним викликом всьому Гельсінської процесу і ставлять під загрозу стабільність кордонів у Європі – на цьому факті неодноразово наголошували західні дипломати, ці слова страшать та обурюють Європу. Та у будь-якому разі, суто політична підтримка ЄС України виглядає достатньо безпомічною. Агресію в Криму це не зупиняє, і впевненості у неможливості ще більшої ескалації конфлікту не додає.
«Російське керівництво робить велику помилку, за яку вони будуть вибачатися», - йдеться у заяві єврокомісара Штефана Фюле. Та навряд чи Путін готовий перед кимось вибачатись, особливо перед тими, хто не може втілити жодну погрозу в життя.
Ще один спосіб використати Україну – прикритися нею та внутрішніми негараздами держави аби не озвучувати суть справжнього конфлікту – не між Україною та Росією, а між Заходом та Кремлем.
Такий висновок можна зробити з останніх заяв представників ЄС та Америки, які переважно формулюються в руслі наявності конфронтації між Росією та Україною. Це виглядає достатньо підло, враховуючи те, з якою впевненістю європолітики підтримували українців увесь цей час.
Та не тільки газовий та геополітичний аспекти стимулюють Європу у стосунках з Росією. Політичний експерт, співробітник Центру Карнегі у Москві Лілія Шевцова вважає так:
«По-перше, невдовзі відбудуться вибори до Європарламенту та формування нового складу Єврокомісії. Тобто, усі теперішні лідери вже зараз є «кульгавими качками». Хто прийде в ЄС, хто очолить замість Кетрін Ештон європейську дипломатію - поки невідомо. Ця організаційна невизначеність також впливає . По-друге, немає зкоординованої зовнішньої політики ЄС. Її підмінено, власне, позицією Берліна, який намагається зберегти статус-кво у відносинах з Путіним та й без підтримки Америки ЄС є «політичним карликом». По-третє, Європа очевидно зацікавлена в економічних відносинах з Росією».
За підсумками переговорів з держсекретарем США Джоном Керрі в Парижі глава МЗС РФ Сергій Лавров повідомив, що створити атмосферу діалогу та конструктивної співпраці Заходу заважає мова ультиматумів, якою наразі користується Росія. А це ще раз доводить у якій психологічній прірві знаходиться два «партнери», які ділять світ на сфери свого впливу.
США нині демонструють більшу рішучість у протистоянні Росії. Вже запроваджено візові санкції до причетних у загостренні агресії в ситуації з Кримом. Щоправда, серед цих людей немає Путіна. Тай навряд чи це або ж припинення військового співробітництва здатне вплинути на Кремль. Знову ж, лише жорсткі економічні санкції мають шанс на успіх. Тим більше, що формального обов’язку захищати суверенітет України ніхто, зокрема НАТО, не мають. А тим паче безпосередніми військовими методами.
Насамперед Україна та українці зараз мають розраховувати на власні сили. Одним із найважливіших елементів самозахисту на сьогодні є консолідація суспільства з владою і всередині суспільства. Незважаючи на те, що нових-старих керівників є за що критикувати. Їм, зі свого боку, слід відновлювати функціонування державних інститутів та економіку, провести судові реформи, ефективно боротися з корупцією. Україна повинна стати привабливою для людей у соціально-економічному плані, зокрема й для цільових груп населення над якими працює російська пропаганда.
І як би там не було, а останні події довели потребу в Україні з боку Євросоюзу та США, нехай вони й виходять з власних інтересів. Захід розуміє, що на довшу перспективу саме європейська або ж і євроатлантична інтеграція України є найкращим її захистом та гарантією спокою на східних кордонах ЄС і НАТО.
