Ще 2009 року донецькі студенти виступили з ініціативою присвоїти Донецькому національному університету ім’я його випускника — Василя Стуса. «День» першим підтримав цю ініціативу, запросивши громадськість до обговорення і започаткувавши збір підписів на нашому сайті. Ініціатива донеччан викликала бурхливі дискусії довкола постаті і творчості Стуса, змусила по-новому прочитати його поезію і осмислити його роль в контексті сьогодення. Однак одразу після свого виникнення ініціатива зустріла опір місцевої влади та керівництва університету. Розібратися із ситуацією доручив тодішній президент Віктор Ющенко. Вирішити це питання обіцяв і тодішній міністр освіти Іван Вакарчук. Натомість почесну грамоту за достойне вшанування пам’яті Василя Стуса отримав ректор ДонНУ, керівник донецької «Просвіти», Герой України Володимир Шевченко, який, до слова, всіляко гальмував студентську ініціативу та ще й звинувачував власних студентів у проплачених акціях. Тоді ж за студентів-ініціаторів перейменування взялася міліція, але справа набула розголосу, і все затихло.
Українські ЗМІ майже не відреагували на цю ситуацію. Втім, на сайті «Дня» підписи під звернення продовжують надходити. Сьогодні їх — понад дві тисячі, причому не лише з України, а й із Росії, США, Австралії. Залишити свій підпис може кожен, надіславши листа на електронну або поштову адресу «Дня». Це — важливо!
Проте не менш важливим аспектом є і своєчасність такого перейменування. Минулого тижня питання знову було порушено — під час зустрічі міністра освіти Сергія Квіта з губернатором Донеччини. Таку пропозицію внесла академік Світлана Арбузова. Як зазначає сайт www.ukriss.com, Сергій Тарута і Сергій Квіт схвалили пропозицію і пообіцяли розглянути питання в найкоротші терміни. Та чи «доросло» суспільство і колектив самого університету до такої зміни? Нагадаємо, у січні цього року, в день народження Василя Стуса, ми запитували наших донецьких експертів: чи просувається громада регіону в розумінні важливості цієї фігури? Ігор ТОДОРОВ, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету, зауважив тоді: «На жаль, ця ініціатива і досі не на часі. Тут зберігається дуже багато рудиментів постсоціалістичної системи з регіональною специфікою. Тому щоб у Донецьку, де жодної вулиці не перейменовано (скажімо, я живу неподалік вулиці Постишева), провідний навчальний заклад отримав ім’я «антисовєтчика», принаймні у досяжному майбутньому, на жаль, не є реальним».
Учора ми поспілкувалися з цього приводу і з колишньою студенткою університету, однією з ініціаторок присвоєння університету імені Василя Стуса, журналісткою Оленою ПОВОЛЯЄВОЮ. Дівчина має подібну думку: «Я спілкуюся зі студентами та викладачами Донецького національного університету і, на жаль, роблю висновок, що багато хто і досі не підтримує ініціативи надання університету імені Василя Стуса, започатковану ще 2009 року. Причому серед тих, хто проти, є навіть патріотично налаштовані люди, від яких я ніколи такого не очікувала. Вони пояснюють це тим, що в колективі університету є проросійськи і прорадянськи налаштовані люди, які працюють досить давно. І люди «не хочуть чвар усередині колективу». Тому що навіть якщо про це заговорили наші очільники, як-от Сергій Квіт і Сергій Тарута, все одно, згідно з нинішнім законодавством, це рішення має передусім затвердити колектив університету. У час першої спроби — студентської ініціативи — усім дуже не сподобалося, що градус обговорення був дуже високий, тож багато хто просто не хоче повторення цих дискусій. Про поновлення ініціативи треба говорити, і питання має бути винесено на широкий загал. Загалом я думаю, що перед наданням університету імені Стуса треба звільнити з нього не просто проросійськи, а сепаратистськи налаштованих людей, які, зокрема, постійно робили перешкоди щодо проведення конференцій, присвячених Стусу. Деякі з них, на жаль, навіть обіймають досить високі посади. Коли університет «очиститься» від такого складу, колектив оновиться, може бути конструктивна розмова, і тоді буде сенс надавати ім’я такої Людини університету».
Власне, найбільш правильним рішенням буде проведення послідовної гуманітарної політики на рівні держави й регіону, коли таке перейменування буде її логічною і органічною частиною.
