Якось пані Тамара Стрижак — доктор фізико-математичних наук, професор КПІ — сказала мені: «А знаєте, що математика, музика і живопис — дуже споріднені науки. Всі вони описують довколишній реальний світ символами, зрозумілими для всіх народів. Математика описує рух від космічного руху Сонця до руху мікрочастинок. Математичні знаки — плюс, мінус, ділення, множення, цифри — зрозумілі в усіх мовах. Музика нотами описує гармонію звуків, теж однаковими в усьому світі. Живопис відтворює яскраве оточення й відображення природи і цілого світу. Азбука картини зрозуміла кожній людині, яка має очі!»
Мова математики, музики і живопису однакова для всіх народів.
Але спочатку про 1991 рік. Переломний час в житті України, переломний рік у житті Тамари Стрижак. Саме цього року вона одержала стипендію ДААД і на два місяці поїхала на стажування за фахом до Німеччини. Під час стажування Тамара Григорівна зробила доповіді про свої наукові роботи, зокрема в Берлінському та Мюнхенському університетах, і переконалася, що її наукові результати — на досить високому рівні. Як наслідок, отримала можливість друкуватись у німецьких видавництвах.
«Я поїхала туди з поглядами на різні події, а повернулася з кругозором», — розповідає вона.
Після повернення до Києва організувала кілька громадських організацій у галузі освіти, науки і культури. Найперше — це товариство імені Альберта Швейцера.
Альберт Швейцер — видатний гуманіст двадцятого століття, Лауреат Нобелівської премії Миру 1954 року. Філософ, літератор, теолог, музикант, медик... Усе життя невтомно боровся проти атомної зброї та її випробування. Він наголошував, що в атомній війні не буде переможців, а будуть лише переможені.
У світі створено шістдесят товариств його імені. У США — Інститут гуманізму на його честь. Їх завдання — духовне вдосконалення людей. Ім’я Швейцера в усьому віті відчиняє двері, щоб через них заходило щастя. Ці слова стали крилатим виразом. А ці двері в Україні відчинила саме Тамара Стрижак.
Крім того, вона посприяла перекладу з німецької мови українською книжки Альберта Швейцера «Мир чи атомна війна», і за її загальною редакцією, з її передмовою до українського видання 1996 року ця книжка вперше вийшла в Україні двома мовами — українською та німецькою.
Найважливішу справу, яку зробило товариство імені Альберта Швейцера, — це стажування учнів зі шкіл Києва в ліцеях Німеччини і Франції з метою вивчення мови. Наприклад, одночасно двадцять учнів київських шкіл пройшли стажування в ліцеях Франції, близько двохсот учнів стажувалися в Німеччині. Досконале володіння французькою та німецькою мовами дало можливість цим дітям поступити в престижні університети України.
З ініціативи і за підтримки цієї жінки-вченого в Києві створено філіал Інституту Гете.
Друге, що створила професор Тамара Стрижак — це Національний комітет України з організації обміну студентами, який з 1994 року належить до складу міжнародної організації IAESTE.
IAESTE заснована ще 1948 року з ініціативи десяти європейських країн, серед яких Англія, Франція, Швейцарія, Швеція, Бельгія... Організація працює під егідою ЮНЕСКО. На сьогодні до складу IAESTE входять 87 країн світу. Головна ідея — за допомогою студентської молоді забезпечити у світі обмін науковою інформацією.
Україна співпрацює з найрозвиненішими країнами. Найпривабливішими для українських студентів є Англія, Австрія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Данія, Норвегія, Канада, США. За цей час понад тисячу українських студентів пройшли стажування за фахом саме в цих країнах. І така ж кількість іноземних студентів пройшла відповідне стажування в Україні.
В Україні головна проблема — знайти місце стажування для іноземного студента. І... фінансування.
Якщо ж вести мову про місце стажування, то кожен студент після стажування у своєму звіті зобов’язаний відповісти на два основних питання: що нового для своєї спеціальності він отримав в результаті стажування і чи рекомендуватиме він це місце стажування іншим студентам. Отже, місце стажування для іноземного студента мусить бути змістовним, цікавим і найвищого професіонального рівня. Особливо зростає популярність таких вишів, як Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (науковий керівник проректор університету проф. Ф. В. Козак), Інститут мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України (науковий керівник проф. О. М. Громозова), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (науковий керівник проф. Ю. М. Туз), проект «Сучасна математика для інженерів» (науковий керівник проф. Т. Г. Стрижак).
Після повернення з України іноземні студенти захоплено розповідають про результати стажування і загальні враження від країни. Зокрема, вони підготували журнали англійською мовою: «Україна — очима іноземних студентів» і «Кам’яне диво України», яке побачили іноземні студенти після експедицій по всіх родовищах дорогоцінного каміння України. І зняли документальний фільм, який було показано на Конгресі в Португалії 2007 року.
Що ж до фінансування, то відповідно до Статуту IAESTE всі студенти забезпечуються стипендією в тій країні, в яку вони приїжджають на стажування, і стипендія має бути не нижчою за прожитковий мінімум країни. Наприклад, у Німеччині — це 650 євро на місяць, в Австрії — 1200 євро, в Англії — 1000 фунтів. Іноземні студенти-стажери в Україні також забезпечуються стипендією в розмірі 1600 гривень. Національний комітет України IAESTE — недержавна і неприбуткова організація. Тому пошуки спонсорів — тяжка справа.
А до речі, що найбільше дивує наших студентів по приїзді в іншу країну? Це те, що, виявляється, вони — такі ж умілі, здібні, працьовиті, як і їхні ровесники в високорозвинених країнах. Побачивши тамтешнє життя, їхню затребуваність там, можливість росту і розвитку, наші студенти втрачають бажання повертатися додому. Поки що... Кому ми там, удома, потрібні? Що нас чекає і де можна знайти добру роботу? Багато наших студентів, які пройшли стажування за кордоном, поступили в університети Німеччини, Франції, Австрії, Швейцарії, а також підписали контракти на роботу. Більше того, їх там помічають, запрошують, пропонують подальше навчання і працевлаштування. Для прикладу: Юля Савченко (НТУУ «КПІ», електрохімія) закінчує навчання в аспірантурі в США; Ольга Кривченкова (НТУУ «КПІ», ФАКС) навчається в аспірантурі в Англії, де виграла грант на конкурсній основі, який забезпечує і навчання, і проживання; Михайло Мурасов уже десять років працює в Бельгії; Олександр Скиба (НТУУ «КПІ», біотехнологія) закінчив аспірантуру в Швейцарії, успішно захистив дисертацію і вже кілька років працює за фахом у Канаді.
І нарешті, третя громадська організація. Це — Асоціація українських стипендіатів ДААД. Тамара Григорівна особисто була однією з перших стипендіатів ДААД у незалежній Україні.
ДААД — німецька служба академічних обмінів, створена в Бонні ще 1925 року з ініціативи викладачів німецьких вишів і нині обмінюється науковцями з багатьма країнами світу. Її філії працюють у Лондоні, Нью-Йорку, Токіо, Парижі, і нині — у Києві з ініціативи Тамари Григорівни Стрижак. На фінансування ДААД Німеччиною щороку спрямовується понад двісті мільйонів євро. Програми річні та семестрові. Надання стипендій ДААД для наукового стажування. Основа — конкурсна, в конкурсі можуть взяти участь науковці, а також випускники вишів, не старші 32 років. Україна бере участь у таких обмінах.
