Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Iванішвілі, або Як стати президентом за півроку

9 жовтня, 2012 - 00:00

Результати голосування стали відомі ще позавчора: коаліція «Грузинська мрія» мільярдера Бідзіни Іванішвілі отримала перемогу на парламентських виборах з результатом у понад 54% голосів. Кампанія, яку вів майбутній прем’єр-міністр проти партії президента Грузії Михайла Саакашвілі, накликала на себе цілий вал звинувачень у «сумнівній практиці». Так, наприклад, активісти пропонували подарунки до 500 євро за голос на підтримку олігарха.

Ви маєте високу думку про себе і хочете побудувати політику на підставі одного лише вашого безмежного его? Без якихось переконань, ідеалів і поняття про суспільне благо? Ви хочете за півроку стати главою держави просто задля «розваги»?

Це просто, дуже просто. Хоча спочатку вам потрібно виконати одну умову: швиденько збити в сусідній державі статки у декілька мільярдів доларів, не замислюючись про методи і не зважаючи на права і закони. Ці гроші згодяться вам, коли у вашій країні почнеться розбрід: ви зможете приміряти на себе імідж філантропа, сплатити рахунки «корисних» державних служб (поліції, армії, високопосадовців), профінансувати створення абсолютно нової політичної партії і, нарешті, купити мільйони голосів виборців, пообіцявши співгромадянам і майбутнім підданим, що, раз ваше багатство — це їхнє багатство, завтра у них будуть безкоштовні газ, електрика й освіта для дітей.

Найкраще вибрати для цього маленьку країну (наскільки великою б не була ваша торбинка з грішми, на Китай вам її точно не вистачить). Крім того, не забудьте заручитися підтримкою сусідньої країни (нехай за декілька років до цього вона і вдерлася на частину вашої території), де ви у минулому провертали ваші справи. А раз ця держава прекрасно озброєна, тим самим ви розставите всі крапки над «i» в очах оточуючих.

Що стосується власне виборів, простої формальності, яка стане для вас трампліном у владу, запросіть з Америки цілу армію піарників, проводьте монструозні мітинги зі світловими шоу і зірками року і виливайте на натовп тонни демагогічних обіцянок у перерві між двома хітами у пару сотень децибел.

Вам усе зрозуміло? Все OK? Тоді хід за вами.

Але я про дещо забув. Аби довести усім тим, хто сумнівається, що ви — найкращий, найсильніший і найвеличніший, не забудьте побудувати на найвищому пагорбі столиці (ця закохана у вас куртизанка буде біля ваших ніг) прекрасний палац, що нагадує фортецю. Там ви виставите на огляд найдорожчу в світі картину Пікассо та декілька схожих дрібниць під охороною пильних церберів.

Хоча ви й мільярдер, вам усе ж варто бути далекоглядним. І заздалегідь оцінити, наскільки це можливо, скільки вам коштуватиме кумедна авантюра з досягнення влади в окремо взятій країні. Проведемо підрахунки. Все це — дрібниці для ваших статків, які американці оцінюють у понад 6 млрд хрустких зелених доларів. Ви говорите, що витратили якихось 1,6 млрд на «порятунок країни» (роздувати ніяк непідвладні перевірці цифри — зрозуміло, не злочин).

Витрачена на вибори сума, за вашим власним визнанням, сягає 250—300 млн доларів. Нема за що турбуватися. Тобто у вашій країні з 4,5 млн жителів і 3 мільйонами виборців виходить по 100 доларів на людину. За такими розцінками навіть наш майбутній бельгієць Бернар Арно (нинішній прем’єр-міністр Франції. — Ред.) навряд чи зміг би дозволити собі 45 млн французьких виборців. А ви можете. У цьому й перевага невеликої країни. Зрозуміло, це коштує грошей, але без штанів ви не залишитеся. Маленьку країну можна собі дозволити.

Де була моя голова?! Я забув сказати вам назву тієї країни, якою вам слід було б зайнятися. До біса Берлусконі, цей любитель оргій вже віджив своє. Вашого нового героя звуть Бідзіна Іванішвілі, а його ігровий майданчик називається Грузія.

Ну що ж, давайте, як він, давайте, як Бідзіна Іванішвілі! Розважайтеся! Вибирайте собі нову Грузію зі списку країн, які зазнають труднощів або, ще точніше — опинилися на межі банкрутства. Політика — це весело, як покер. Демократія — це чекова книжка. А народи — це як пральний порошок, їх купують кілограмами. А після нас — хоч потоп!

La Regle du Jeu, Франція, переклад ИноСМИ.ru

Жиль ЕРТЗОГ
Газета: