Відносини між Україною й Індією, другою за кількістю населення країною світу, за останні п’ять-сім років фактично не розвивалися. Після візиту індійського президента в Україну 2005 року на найвищому рівні не було політичного діалогу. Важко зрозуміти, чому Київ випустив із поля зору цю країну, яка динамічно розвивається і за РРР (паритетом купівельної спроможності) посідає четверте місце у світі. Схоже, що нарешті ситуація покращується: на початку грудня заплановано візит українського президента до Індії. Які можливості відкриває співробітництво нашої країни з Індією? Про це «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю розповів Посол України в Індії Олександр ШЕВЧЕНКО, який днями брав участь у нараді глав дипломатичних місій Української держави в Києві.
— Пане посол, сьогодні всі називають Китай фабрикою світу, другою після США потугою. А як би ви охарактеризували сучасну Індію, крім загальновідомого штампу, що це найбільша демократія у світі?
— Штамп чи ні, але це справді так: Індія — одна з найбільших демократій у світі. А що ж до інших характеристик, то це одна з найпотужніших економічних держав світу. Це країна із значним людським потенціалом. Дешева робоча сила — те, що приваблює сьогодні виробників із різних регіонів світу. І, звичайно, я б охарактеризував Індію словами самих індусів: «Неймовірна Індія». Вона таки неймовірна. Це і багатогранна культура, і звичаї, і потужний економічний потенціал.
— Але, як зауважують експерти, Китай якраз використовує фактор дешевої сили для нарощування експорту, а Індія — ні, і вона в основному замикається на внутрішньому попиті...
— За останні 10 — 15 років завдяки реформам, які розпочав прем’єр-міністр Сінгх на початку 1990-х, і тому, що було задіяно внутрішні ресурси Індії, зокрема й людські, темпи зростання ВВП цієї країни сягали двозначних цифр.
— А нині?
— Звичайно, сьогодні ми перебуваємо в стані економічної фінансової кризи, яка також торкнулася й Індії. Там теж зазначають уповільнення деяких реформ, що позначилося на економічній ситуації в країні. Темпи зростання знизилися, але залишаються достатньо високими порівняно з європейськими державами.
— Які реформи маєте на увазі?
— Уряд Індії оголосив про низку глобальних масштабних проектів, насамперед інфраструктурних та енергетичних, які мають радикально трансформувати економічний ландшафт цієї країни і зміцнити її як одну з найпотужніших економік світу. Я назву декілька з них. Це створення 12 національних інвестиційних і промислових зон, або так званих індустріальних мегаміст. Можете собі уявити вартість проекту: один трлн доларів. Крім того, національний проект будівництва нових доріг (37 тис. км) і модернізацію наявних автошляхів вартістю 75 млрд доларів. Національний проект індустріального транспортного коридору Делі — Мумбай коштує 90 млрд доларів, він передбачає будівництво цілих індустріальних міст на зразок китайської моделі розвитку. Це і проекти збільшення пропускної спроможності морських портів, будівництво нових гідроенергетичних об’єктів загальною потужністю понад 2 тис. 600 МВт.
— Можливо, я помиляюся, але останнім часом Сінгх утрачає популярність. Чим це викликано: провалом реформ чи іншими причинами?
— Прем’єр-міністра Сінгха дуже поважають у країні. Передусім за те, що він був ініціатором тих реформ, які дали можливість лібералізувати економіку Індії і вивести її на одну з провідних позицій у сучасному світі. А щодо нинішньої ситуації в країні, то уряд перебуває під вогнем критики з боку опозиції насамперед через низку корупційних скандалів, які позначили роботу й діяльність деяких членів цього уряду наприкінці останніх двох-трьох років. Щодо самого прем’єра, то в країні вважають, що він не причетний до цього. Проте від опозиції лунають закиди, що він недостатньо рішуче викорінює корупцію.
— А як загалом у суспільстві ставляться до цього зла?
— Самі індійці визнають, що це одне з лих, які впливають і на імідж уряду, і взагалі на ситуацію в країні через марнотратство ресурсів. Але тим не менше в найпотужнішій і найбільшій демократії у світі факти викриваються і стають відомими громадськості, суспільству, їх широко обговорюють у мас-медіа, на телебаченні. Усі ці корупційні схеми викривають, а членів уряду, котрі стояли за цими схемами, притягують до відповідальності. Є низка судових розслідувань, які також висвітлюються в ЗМІ.
— У ЗМІ з’явилася інформація, що в Нью-Делі точаться дебати щодо необхідності змін у зовнішній політиці. Зазначають, що Індія вже вийшла за межі статусу неприєднання (nonalignment). Чи не могли б ви сказати, яких змін у зовнішній політиці цієї країни можна очікувати і чим вони зумовлені?
— Це не зовсім так. Індія не відмовляється від статусу країни, яка не приєдналася. Однак те, про що ви кажете, — це думка незалежних експертів, які вивчають міжнародні відносини та роль і цілі цієї країни в ХХІ столітті. Я вважаю, що це основа для дискусій, але не твердження, що Індія переглядає свій статус. Вона є одним із основних засновників Руху неприєднання. Разом із тим хочу зазначити, що Індія як одна з багатьох країн світу шукає себе і працює в інших міжнародних об’єднаннях — регіональних і глобальних. До речі, вона порушує питання рівноправної участі в Шанхайській організації співробітництва. Треба також пам’ятати, що Індія має на меті долучитися до клубу постійних членів Ради Безпеки ООН.
— Ви назвали низку глобальних масштабних проектів, які має намір здійснити Індія. Чи є можливості для нашої країни взяти участь в їхній реалізації і, зрозуміло, заробити на цьому?
— Якщо говорити про можливе залучення українських компаній, то це може бути будівництво інфраструктури, автошляхів, гідроенергетичних об’єктів. Це ті сфери і той досвід, де ми маємо, чим пишатися, і маємо ту продукцію власного походження й виробництва, яку можемо представити на індійському ринку.
— І це вже роблять?
— Так, ми представляємо її індійській стороні і з нею працюємо. Наприклад, «Турбоатом» закінчив участь у першій частині проекту будівництва атомної електростанції «Куданкулам». Це перший і другий енергоблоки. «Турбоатом» має досвід будівництва гідроелектростанцій у місті Кайга. Наразі вивчають питання подальшої участі в тому ж проекті АЕС «Куданкулам». Крім того, компанія «УкрАзіяБуд» недавно уклала потужний контракт на будівництво коксових батарей. У нас є достатньо прикладів позитивної співпраці, які дають нам підстави сподіватися, що можемо впевнено брати участь у проектах і тендерах, які буде оголошено в рамках згаданих програм.
— А як щодо співпраці в оборонній сфері, на яку покладали багато сподівань після візиту Президента України в Індію 2002 року? Чи є тут значний поступ, крім модернізації Ан-32?
— Ми співпрацюємо з Індією у військово-технічній сфері на двосторонньому рівні. І, звичайно, у нас є свої пропозиції, власні напрацювання, бачення того, у яких сферах ми могли б ефективно співпрацювати. Ми вважаємо, що перешкод для такої співпраці немає. Між Україною та Індією не існує серйозних проблемних питань у будь-якій сфері двосторонніх відносин. Крім модернізації Ан-32, ТК «Спецтехноекспорт» разом із АНТК «Антонов» вивчають можливість участі в низці проектів із постачань наших машин Ан-148, Ан-158, Ан-168, які найближчим часом оголосять в Індії.
— А як щодо політичних контактів на найвищому рівні? Чим можна пояснити те, що останній візит глави індійської держави в Україну відбувся 2005 року і тепер черга нашого Президента відвідати Індію, що заважає здійснити цей візит?
— Нам нічого не заважає. Згадаймо, що з 2004-го по 2009 рік не було регулярних візитів найвищого рівні до країн Азії, за винятком Кореї та Японії. Сьогодні постало завдання активізації співробітництва між Україною та Індією в усіх сферах, виведення політичного діалогу на найвищий рівень і надання йому регулярного характеру. Важливим етапом у цьому став візит міністра закордонних справ до Індії в листопаді минулого року, під час якого ми здійснили аналіз нинішнього стану двостороннього співробітництва й окреслили перспективні напрямки його розвитку. Результат цього візиту — активізація співпраці. Наприкінці травня цього року, після семирічної перерви, ми провели засідання міжурядової українсько-індійської комісії. Домовилися про обмін візитами голів парламентів двох країн, і, звичайно, у принциповому плані розв’язано питання про здійснення державного візиту Президента України до Індії.
— Цього року, зокрема 10 грудня, він разом із українською делегацією відвідає Бомбей, де візьме участь у бізнес-форумі...
— (Сміється.) Ви знаєте більше, ніж будь-хто.
— А чи можете сказати, що очікує українська сторона від цього візиту?
— Обидві сторони наразі працюють над змістовною частиною цього візиту. І готують до підписання низку угод і в візовій сфері, і в галузі військово-технічного та наукового співробітництва.
— До речі, як ви пристосувалися до індійського клімату та кухні?
— До індійської кухні було легше адаптуватися, ніж до клімату.
— Тобто не доводиться робити так, як це було під час візиту Путіна в Делі, коли весь посуд для російського президента мили горілкою?
— Ні. Хоча ми знаємо про проблеми із санітарно-гігієнічними умовами, з якістю питної води та деяких інших продуктів.
— А які проблеми виникали з пристосуванням до клімату?
— Щодо індійського клімату, то адаптуватися до нього — це завжди виклик для людини з нашої кліматичної зони, оскільки самі індійці кажуть, що в Індії є три пори року: зима, літо й сезон мусонів. Весна — це дуже короткий проміжок часу, коли цвітуть дерева й квіти, а далі — спека. Узимку ж інші проблеми. В Індії відсутня система центрального опалення. Інколи буває так, що зимою дуже холодно, і це важче переносити, ніж п’яти- чи десятиградусний мороз в Україні. Але коли дочекаєшся весни — короткої, але вражаючої, то зовсім інше сприйняття. Однак це побічні моменти. Головне, що країна справді вражаюча, чудова і гарна. Вона об’єднує те, що, здавалося, не можна об’єднати, — різні культури, штати з різною історією. Це як держава в державі. І тим не менше все це чудове, незрівняне — Incredible India.
— До речі, чи помітили ви схожості між українською мовою та санскритом, про що говорять деякі експерти?
— Так, є дуже цікаві дослідження про те, що між нашими мовами є багато однокореневих слів. Зокрема, чимало схожих слів у давньослов’янських мовах і навіть сучасній українській та санскриті. Це відзначають навіть мої колеги з дипломатичного корпусу в Делі з країн Східної Європи.
— А які слова при цьому вони називають?
— «Тата» — тато, «матар» — матір, «татсама» — той самий, «нава» — новий, «джіті» — жити, «агні» — вогонь тощо.
* Неймовірна Індія — рекламне гасло Індії у перекладі з англійської мови.
