Дорога редакціє!
Дуже тривожні й напружені дні і місяці ми переживаємо. Здавалося, здихалися однієї біди, а тут нависає ще гірша. Виявляється, що сусід, якого вважали другом не рік і не два, перетворився на агресора і окупанта. Нависла загроза над усією країною, над усім українським народом.
Газета «День» має гідну державницьку позицію. Вона — не тільки чесне інформаційне і аналітичне джерело, а і пропагандист прогресивних напрямків розвитку держави, масштабний організатор суспільства.
Але мені здається, що ми щось недоговорюємо. Тепер ми бачимо, як банди сепаратистів, підігріті з-за кордону, на сході України хочуть інспірувати масові заворушення. Бачимо, як місцеві правоохоронці демонструють своє безсилля, а може, й байдужість до долі України. Але не про них мова.
У новинах ми бачили, як у Харкові російські сепаратисти б’ють міліцію і опонентів і т. д. В той же час, за статистичними даними, у Харківській області — 70% українців. Це на одного росіянина — три українці. (Взагалі на півдні й сході України більшість становлять українці. І це незважаючи на Голодомор, винищення інтелігенції, цілеспрямоване заселення регіону росіянами). Де ці українці? Чому мовчать? Чи вони такі забиті й застрашені?
Адже взяти сусідні області Російської Федерації: Курську, Белгородську, Ростовську, не кажучи вже про Кубанський край, то до Вітчизняної Війни там були цілі райони з переважно українським населенням. А тепер місцевих українців там майже немає. Де ці українці? Куди поділися? Може, наші українці, знаючи їхню долю, і сидять так тихо, не сподіваючись на державу?
Значна частина російського населення Криму вітала агресора. Багато критиків ганило українську владу всіх часів, що, мовляв, не займалась Кримом. Але мені здається, що ми тут щось недоговорюємо. Може, влада щось недоробила для кримських татар, але росіянам дали все і навіть більше. В Криму проживає 58% росіян і 25% українців. Всі газети, книжки, телебачення були російськими. Українська газета в Крим пробитися не могла. В Криму є біля 600 російських шкіл і всього 7 українських. У Сімферополі є 60 російських шкіл і лише одна українська. І ту окупаційна влада закриває. Так, можливо, ті проросійські активісти, що ми їх бачимо, не хочуть бути рівними серед рівних, а хочуть займати в Україні панівне становище. І в цьому суть. І про це треба говорити.
З повагою, Надія ПОДОЛЯ, Ужгород
