Останніми роками Луцьк інтенсивно шукає нові точки для наповнення міського бюджету, вважаючи, що туризм може стати гідною його частиною. Чим же підтверджують міські чиновники свою впевненість у виконанні поставленої мети? Розмова про це — з мером Луцька Миколою Романюком.
— 2006 року для Єврокомісії готувалось дослідження, яке прояснило внесок культурно-креативного сектора в економіку країн ЄС. Результат — явний: цей сектор створив 2,6% ВВП Євросоюзу. Вага показника зрозуміла в порівнянні: операції з нерухомістю створили 2,1%; виробництво продуктів харчування, алкоголю і тютюну — 1,9%; виробництво товарів легкої промисловості — 0,5%. Це було вісім років тому. Сьогодні експерти одноголосно стверджують, що внесок туризму у створення ВВП Євросоюзу подвоївся. Коментувати ці дані немає необхідності.
♦ В основі генерації розвитку сектора туризму Луцька, окрім пам’ятників історії і культури, міський голова бачить три компоненти: непромислові культурні галузі, які виробляють невідтворні блага, споживані на місці (твори мистецтва й антикваріату, виконавче мистецтво і культурна спадщина); промислові культурні галузі, що виробляють предмети культури (кінематограф, відеоігри, телебачення, музика, друкарська продукція; креативні галузі, які використовують культуру для виробництва товарів (дизайн, архітектура, реклама). З цією метою місто вже давно займається роботою, щоб акумулювати довкола себе найактивнішу частину населення, його креативний клас. Саме вони займатимуться благоустроєм міського публічного середовища.
Річ у тім, що конкурувати починають не так території і регіони, як міста. Саме вони концентрують основний фінансовий капітал, людські і символічні ресурси, які є на території. Для цього потрібен грамотний брендинг. Це доволі дороге задоволення і вимагає часу й системних дій щодо його втілення в життя. Придумати слоган і красивий логотип недостатньо — треба зробити так, щоб вони закріпилися у свідомості споживачів. Тобто «вивіску» необхідно підкріпити матеріальною базою.
♦ Туризм — продукт комплексний, і він повинен працювати системно. Він невіддільний від громадського харчування, транспортної мережі міста, анімаційних програм і додаткових послуг. Сьогодні мало поселити туриста і більше нічим не займатися. Без надання культурного й етнокультурного ресурсу унікальна пропозиція для туриста не відбудеться. Інакше кажучи, той, хто поселив туриста, повинен показати йому місцеву культуру, традиції і звичаї.
♦ Існує помилкова думка, що розвитком територій і регіональним брендингом, що загалом є родзинкою, яка приваблює туристів, повинна займатися влада, — впевнений лідер міської громади. — Тут не обійтися без суспільства, інтереси якого представляють громадські організації. Культурний розвиток і насиченість міської мережі спираються на дрібний і середній бізнес. Громадське харчування, готельне господарство, транспорт — це їх робота. Не осторонь повинні стояти середній і великий бізнес, що формують у цій галузі систему довгострокових інтересів. Без них галузь не відбудеться. За будь-якого сценарію розвитку туристичної галузі залишається актуальним базове питання: як перейти від формальних кроків, які в кращому разі починаються і закінчуються «виділенням» коштів, до переходу на інтенсивний шлях роботи. Це — стрижень розвитку туризму. Аби уникнути порожніх, вихолощених декларацій, якими часто пістрявіє чимало чиновницьких документів, ми при словах «забезпечити», «створити» або «впровадити» тут же пропонуємо: як, із ким і на які кошти це можна зробити. У цьому потрібен патерналістський підхід управління до тих, хто хоче займатися туризмом, стабільність і регулярність надання спектра послуг, інвестиційні ресурси й інноваційні технології. Існує такий духовний закон: усе, що роз’єднує людей — від диявола, а все, що об’єднує — від Бога. Потрібна єдність усіх, хто вирішив робити бізнес на туризмі. Це стане базисом для розвитку галузі, — впевнений мій співрозмовник.
З іншого боку, місту потрібні гостьові будинки. Вони повинні диверсифікуватися і спеціалізуватися з культурною галуззю і навчитися себе позиціонувати, щоб приїжджий турист-споживач зміг обрати те, що він хоче. З туризмом прямо або побічно пов’язано близько 30 галузей економіки. Для його розвитку необхідні нові автомобільні шляхи, мости, готелі, автостоянки, майстерні, кафе і ресторани, а це нові робочі місця. «Зазначу, — продовжує міський голова, — що життя і час змінили структуру конкурентних переваг міста. Традиційні чинники успіху — економічна спеціалізація, природні ресурси, наявність якісної і дешевої робочої сили, низькі транспортні витрати — дедалі більше відходять на другий план. Соціально-культурною парадигмою міста стають якість і облаштованість міського середовища, інтенсивність культурного і соціального життя, політична стабільність, низький рівень бідності і злочинності, позитивний імідж прозорості системи ухвалення рішень. Усе це разом збільшило приплив туристів до нашого міста у минулому на 25% більше, ніж за такий самий період попереднього року. Луцьк так чи інакше приречений на пошук неповторності власного обличчя. Власне, він ним володіє.
Міста вступають у безпрецедентну для історії міст конкуренцію одне з одним, за людські, інформаційні, культурні і грошові ресурси. Щоб зв’язки і суперництво в позитивному розумінні цього слова частково опустилися зі сходинки національних держав на рівень міст, змагаються, ясна річ, як близькі сусіди, так і глобальні світові міста, географія і дистанція між якими сьогодні вже не мають принципового значення. Йдеться про те, що сьогодні місту необхідно мати у своєму розпорядженні не лише вигідні конкурентні умови, але й насамперед неповторний символічний капітал, автентичне «Я».
♦ На пам’яті один приклад. Свого часу Людвіга II, який будував приголомшливі замки, було оголошено неосудним і усунено від влади з метою запобігання повному спустошенню не лише королівської казни, але й усієї Баварії. Тоді нікому навіть на думку не спадала ідея про комерційний потенціал цих «інвестицій у майбутнє». 100 років по тому лише альпійський замок Нойтванштайн щороку відвідує близько двох мільйонів осіб. Кожен відвідувач витрачає близько 30—40 євро на квитки і сувеніри. Неважко порахувати, що лише фінансовий потік від туристів становить близько 50—60 мільйонів євро щороку без урахування супутніх мультиплікативних доходів Баварії від туризму — готелів, ресторанів, магазинів, транспорту. Ще з радянських часів туризм звикли розглядати як одну з форм дозвілля, а не як одну з прибуткових статей бюджету. Світова практика найпереконливішим чином доводить, що інвестиції в індустрію туризму за своєю віддачею порівнянні, скажімо, з інвестиціями в нафтовидобування. Усе це невіддільне від економічного ефекту. Сучасний туризм так само суперечливий, як і процеси, що протікають у сучасному світі. Але саме туризм стає одним із способів формування загальнолюдських цінностей, найдоступнішим способом пізнання, вивчення і збереження історичної, культурної і природної спадщини у XXI столітті.
♦ Тут немає «других ролей», — говорить Микола Романюк. Візьмемо, приміром, будівництво як зовнішній вигляд міста, що теж немалою мірою приваблює туристів. У ньому дедалі більшого значення набувають зовнішній вигляд будівель, а не їх функціональність: зростає роль образу, фасаду, видовища, що знаходить своє віддзеркалення у використанні кольору, ярусності, декоративних елементів прикраси. Зростає попит на більш гнучкі простори, що особливо очевидно у заново побудованих або реконструйованих будівлях міста. Помітна тенденція до монументальності в житловому і комерційному будівництві, що в багатьох важливих аспектах відрізняється від монументальності соціалістичного періоду. Це важливий елемент у житті міст, адже останніми десятиліттями у всьому світі, зокрема і в Україні, змінюється уявлення про те, яка роль культури у суспільстві, як влаштована її економіка в сучасному світі, які економічні механізми і управлінські технології забезпечують необхідний приплив ресурсів у сферу культури.
♦ «З початку 1990-х років окремі міста почали репозиціонування, за якого двигуном економічного розвитку стала сфера культури. Туризм — невід’ємна її складова. Луцьк давно почав прагнути до центру відпочинку і туризму. Ми стали організовувати незабутні культурні події і заходи, створювати яскраві логотипи, заохочувати самовираження городян творчих професій. А чого варті облаштований історико-культурний заповідник «Старе місто», що розташувався на 40 гектарах, близько 130 пам’яток історії і культури міста, єдині в Україні музей дзвонів і Волинської Ікони! Ігнорувати такі святині міста і краю стає сьогодні просто непристойно. Я продовжу і примножу такі культурні заходи», — обіцяє місту мер. Саме за цього градоначальника Луцьк зумів отримати кошти на модернізацію таких найважливіших складових життя міста, як ремонт і будівництво шкіл і закладів культури, доріг, масової появи ОСББ. Його підхід до проблем міста став системним і зваженим, з «контактами» з обласною владою. Луцьк стає майданчиком для відпрацювання сучасного підходу з удосконалення якості місцевого самоврядування й економічної політики, зростання рівня культури. Приваблива його сторона — велика кількість масштабних фестивалів народного мистецтва і культури, а 2012 року на всеукраїнському семінарі в Кам’янці-Подільському «Фестивалі як каталізатор туристичного ринку» в рамках проекту USAID ЛІНК серед представлених на ньому 15 міст України Луцьк посів перше місце з підготовки проекту фестивалю-відкриття туристичного сезону у своєму місті. Призове місце на семінарі дає місту можливість співфінансування відкриття туристичного сезону проектом ЛІНК. Ідея проекту ретельно продумана і відшліфована, як і план роботи міського центру туристичної інформації і послуг на 2014 рік. Луцьк чекає на туристів у новому туристичному сезоні!
