В Україні упродовж цього року порушено 40 кримінальних справ проти людей, які вчинили злочини щодо журналістів. Тих, хто порушував права медійників, переважно карали за статтею «Хуліганство». Таку статистику наводить «Телекритика» з посиланням на отриману інформацію від Генеральної прокуратури України. За офіційними даними, лише 8 кримінальних справ кваліфіковано як перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (стаття 171 Кримінального кодексу України). Тільки половину з них направлено прокуратурою до суду. Одним з останніх прикладів можна назвати порушену 15 серпня цього року Жмеринською міжрайонною прокуратурою Вінницької області кримінальну справу за ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 125 ККУ в зв’язку з перешкоджанням діяльності та нанесенням тілесних ушкоджень журналістам телеканалу «Інтер». А загалом, з урахуванням нерозкритих справ минулих років, правоохоронці нарахували 112 порушених кримінальних справ за фактами злочинів, вчинених відносно працівників ЗМІ.
«День» поцікавився у директора Інституту Медіа Права Тараса ШЕВЧЕНКА, чи оприлюднені Генпрокуратурою дані можуть свідчити про реальні тенденції в порушенні професійних прав журналістів:
— Офіційна статистика від прокуратури щодо кількості порушених кримінальних справ за фактами злочинних дій проти журналістів не може бути яскравим відображенням реальної ситуації. Ми знаємо велику кількість фактів, за якими не порушуються кримінальні справи взагалі, або не порушуються в контексті «перешкоджання професійній діяльності журналістів». Часто правоохоронні органи намагаються стверджувати, що зафіксовані випадки були спровоковані побутовими, а не професійними обставинами. Мені невідомо жодного прикладу принципово встановленого судовим рішенням факту перешкоджання професійній діяльності медійників, засудження злочинців за ст. 171 ККУ.
Інститут Медіа Права разом з іншими партнерськими організаціями, зокрема Інститутом масової організації, останнім часом фіксує зростання кількості насильницьких дій проти журналістів, блогерів, активістів у мережах у контексті їхньої діяльності, фактів перешкоджання поширенню інформації.
Однією з проблем неможливості юридично протистояти порушенню прав медійників є відсутність чіткої дефініції в законодавстві щодо того, хто є журналістом, а хто — ні. Невизнання нових медіа та журналістів, які працюють в онлайн-виданнях, зрозуміло, призводить до зменшення кількості фактів перешкоджання роботі медійників в офіційних звітах правоохоронців.
Журналістам важливо розуміти, що вони самі, їхні колеги повинні активно захищати свої права, вимагати порушення кримінальних справ, оскаржувати рішення, якими такі справи не порушуються. Особливо у жорстких випадках нападів — побиття, псування камер та диктофонів, стирання з них інформації. Бути професійним та чесним журналістом в Україні сьогодні дуже ризиковано. Такі журналісти з принциповою позицією неминуче наражаються на ризики побиття, залякування. На жаль, упродовж останніх років ми фіксуємо негативну тенденцію збільшення кількості таких випадків.
