В історичному центрі міста — на Замковій горі — тривають археологічні розкопки, яким передувала низка подій. На тій же Замковій горі 1900 року було збудовано церкву Святої Трійці, яка згодом отримала назву Хрестовоздвиженська. Із 1930-х років храм використовували не за призначенням. 1970 року церкву передали краєзнавчому музею, у ній розмістили музей природи. У колишньому вівтарі відтворили кут Поліської природи і поставили опудала різних тварин і птахів, на місці нижнього храму встановили скелет мамонта, помістили колекцію мінералів і корисних копалин Житомирської області. Лише у вересні 2011-го обласна рада передала храм Українській православній церкві Московського патріархату, а вже через рік було завершено його реконструкцію.
Зрозуміло, що, повернувши святиню мирянам, влада одночасно почала думати: куди ж подіти музей природи? І вирішила звести нову будівлю для музею неподалік тепер уже Хрестовоздвиженського собору. 21 вересня, напередодні відзначення 75-річчя утворення області, її керівники заклали капсулу на будівництво. Під час розкопок котловану на Замковій горі водії бульдозерів помітили людські кістяки та стародавній фундамент із рештками стін, після чого на місце викликали археологів.
«На глибині від 1,5 метра і до майже 3,5 метра зафіксовано культурні нашарування часів Київської Русі, пізнього Середньовіччя, знайдено артефакти того часу, серед яких уламки глиняного посуду, кістяні знаряддя праці, шиферні пряслиця, які виготовляли в Овручі, у відомих майстернях, металеві знаряддя праці, монети пізнього Середньовіччя і ХІХ—ХХ століть та інші знахідки, в тому числі фундамент поки що невідомого приміщення», — повідомив інтернет-ресурсу «Житомир.info» співробітник обласного краєзнавчого музею Олександр КАРАБУКІН.
Житомирський краєзнавець Георгій МОКРИЦЬКИЙ розповідає: «У міру заглиблення розкопок хронологія опускається донизу, і, очевидно, фундаменти входять у місті найглибшого розкопу до чотирьох метрів, що вказує на те, що ми маємо справу з будівлею ХV, а можливо, й XIV століття. Взагалі археологічні артефакти, які були знайдені під час розкопок на цьому будівельному майданчику, мають датування від XII століття. Отже, в цьому місці у той період уже існував посад, тобто окольний град».
Мокрицький також повідомив, що така велика археологічна знахідка — перша за всю історію археологічних досліджень Житомира і вона може змінити наші погляди на історію міста, на час його створення, місце і напрямки розвитку, історичні події, які відбувалися на Замковій горі. «Я вважаю, що потрібно досконало дослідити цей важливий археологічний об’єкт, а потім законсервувати, включити його в об’єм майбутньої будівлі музею природи як експозиційну частину в підвальному приміщенні. І другий варіант — винесення як окремого об’єкта, закритого під склом, для вільного доступу і проведення екскурсій поза межами майбутнього музею природи», — пропонує краєзнавець.
ДО РЕЧІ
Директор Житомирського обласного краєзнавчого музею Лариса ГРУЗЬКА має дещо іншу думку від свого колеги й називає пропозицію щодо створення «музею під склом» не цілком доречною, адже площа, відведена під будівництво музею природи, обмежена і може не вмістити всю різноманітність експонатів. Лариса Грузька закликає житомирян підтримати продовження будівництва музею природи і мотивує: «На Замковій горі ще достатньо місць, які можуть розкрити нам таємниці минулого».
Поки спеціалісти працюють на місці випадкових розкопок, у місті згадують торішній висновок Інституту археології, в якому сказано, що науковці не заперечують щодо будівництва музею в історичній частині міста. Вони навіть стверджують, що під час роботи новобудовної експедиції знайшли залишки кераміки та християнського поховання, але ці знахідки не мають ніякої цінності. Інститут археології дозволив копати котлован за умови нагляду за процесом. Під час роботи виявили досить цікаві й, як з’ясувалося, цінні речі. Однак питання вже зовсім у іншому: чи зупинять завдяки археологічним знахідкам будівництво музею чи музей припинить дослідження і поховає під ще одним культурним шаром минувшину.
