Ідея культурної співпраці двох країн належить Лесі Ратинській, президентові Добродійного фонду ім. І.Франка «Посвіт» із Дрогобича. Саме вона налагодила контакт із організацією «Об’єднання українських товариств Латвії», і завдяки її зусиллям упродовж останніх двох років Латвія активно знайомиться з мистецтвом України. У Ризі та Смілтене побували творчі народні колективи із Дрогобича, гастролював Львівський обласний театр ім. Ю.Дрогобича.
Цікава історія створення національно свідомими українцями, які проживають у Латвії, власної організації. Виникла вона далекого 1911 року під назвою «Громада». Упродовж років відбувалися зміни, відповідно до соціальних і суспільних віянь. Але вже наприкінці 1990-х із різних організацій, розкиданих по латвійських містах, утворився Центр культури «Латвія-Україна», а 2006 року було створено «Об’єднання українських товариств Латвії». Вони поставили собі за мету — представляти інтереси українського співтовариства, координувати діяльність усіх українських громадських організацій на латвійській території, співпрацювати з Посольством України в Латвійській Республіці, берегти етнічну самобутність українців, які живуть далеко за межами батьківщини. Очолила цю впливову організацію Людмила Белинцева.
На останній творчій акції, організованій у Ризі Фондом ім. І.Франка «Посвіт» був представлений український театр, Київська майстерня театрального мистецтва «Сузір’я». Свою моновиставу «Душа збулася» — поетичний монолог за поезією Марини Цвєтаєвої — зіграла Лариса Трояновська.
У малій залі Splendid Palace, де проходила вистава, глядачі зустрілися з проникливою розповіддю про життя і творчість Марини Цвєтаєвої. Актриса вибудовує вірші поетеси у певний сюжет, історію Жінки, волосся якої пахне вітром. Червоною ниткою у виставі в’ється по долі кохання поетеси, якому підпорядковано все, воно — початок усьому, натхнення і прокляття! Прекрасна музика відтіняє красу слів, і чарівно в’яжуться мережива поезії, «такої простої і справжньої», зрозумілої кожному, такої, що зачіпає будь-яке серце, бентежить душу.
Кохання давнє, як всесвіт, і саме з нього починається всесвіт. Загадково «клубочачись у хвилях туману», воно не дає розгледіти себе, застилає свідомість то радістю, то розчаруванням. Ці багатовимірні таємниці кохання і поезії Марини Цвєтаєвої намагається розгадувати у своєму сценічному монолозі Лариса Трояновська проникливо, лірично, але із виразними драматичними інтонаціями.
Зала сприйняла виставу на одному диханні. Щасливі поети, що залишають людству такі вірші, щасливі актори, які доторкаються до високої поезії і вміють своїм талантом донести її до глядачів.
Після вистави, висловлюючи загальну вдячність, Людмила Белинцева від організації «Об’єднання українських товариств Латвії» вручила Ларисі Трояновській диплом «За особистий внесок у збереження української культури та розвиток української діаспори Латвії».
