...Дзвінки, дзвінки: «Де ти? Як ти? Що там у вас?»
І рідкісні вилазки в місто у невідкладних справах.
Люди сміються, щоб не вмирати від жаху…
23.07. 16.00
... До мами сьогодні потрібно просто конче, а живе вона в іншому районі міста. Майже годину на зупинці чекаю рейсового автобуса. Потім намагаюся викликати таксі - «Машин немає! І не буде!» Залишається «дзвінок другу». Він приїжджає через півгодини: змилений, голодний, але все одно з посмішкою до вух:
- Весь день вожу людей в Донецьк на вокзал. І всі мої колеги теж. Зараз ось їхав назад - машин сорок назустріч забиті людьми і речами. Тому в місті машин і немає. Ну, і поїхали багато, а багато хто просто сидять по домівках, бо машину можуть «віджати». І на окопи загребти можуть теж запросто!
- Не боїшся, що тебе «загребуть»? - запитую обережно, тому що політичною орієнтацією друзів зараз краще в лоб не цікавитися, особливо, якщо звертаєшся по допомогу.
- Так, мене знають, проскакую ... - відповідає теж ухильно, і ми більше не розвиваємо цю тему.
По дорозі зустрічаємо один дивний блок-пост: кілька озброєних людей на зупинці чемно підсаджують самотню жінку в свою машину, щоб довезти до міста:
- Турботливі! - реготнув друг якось саркастично.
... Мама сердиться:
- Навіщо їдеш? Небезпечно ж!
Але мені ніколи її вмовляти, що все одно буду приїжджати або хоч пішки приходити, бо хвилююся, а з'їхатися ми з нею не можемо в силу непереборних обставин.
Навішав на вікна ватяні ковдри. Від серйозних проблем не врятують, але осколки у разі обстрілу або якщо скло вилетить, все ж призупинять. Відсунув ліжко від вікна. Переклав подушку у бік глухої стінки. Влаштував "гніздо" у ванній кімнаті:
- Відсидишся тут, якщо що!
Перевірив наявність запасів. Переконався, що вона зможе протриматися без води (з крана!), без електрики і газу не виходячи з квартири не менше двох тижнів. Все продумано: консерви, печиво, домашні сухарики, овочі, згущене молоко, шоколад, унітаз і, звичайно - вода. У ванній можна навіть спати, і книжки читати з ліхтариком. Загалом - небезпечне тільки пряме попадання, що, сподіваюся, малоймовірно. Посиділи, поговорили, повтішали один одного, усміхнулися бадьоренько і - дзвінок: друг повертається, щоб забрати мене додому:
23.07.19.00
- Що ж ти так пізно!
- Затримали мене на блок-посту за перевищення швидкості... Вони там всі чи то під кайфом, чи то п'яні, ледве стоять. Кажу: хлопці, ви помилилися, я трохи перевищив, все норм, ну, знак не помітив, поспішаю, скоро ж комендантська година ... Ну, «відмазався», загалом... Для сміливості їм там наливають ... Подеш зі мною? У мене ще справа є.
- Звичайно! Хоч подивлюся, що в місті діється!
І ми мчимо через всю Горлівку як божевільні, щоб встигнути додому до восьмої вечора: проспект Перемоги, проспект Леніна, в Микитівку, майже в саме Зайцеве, і потім знову по Леніна і через 88-й квартал...
... Місто вимерло. Ні машин, ні людей. Не видно навіть бойовиків. Де вони ховаються - тільки їм і Богу відомо.
Кажуть - сконцентрувалися в Соцмістечку, який народ завзято з давніх часів називає Бессарабкою. Сьогодні це назва набуває ніби нове звучання: БЕСарабка. Похмурий такий народний символізм. Саме там, з боку Дзержинська, очікується основний штурм. Саме там народ вже сидить по підвалах. Селище старе, забудоване двоповерховими сталінками, у дворах гаражі та сараї, підвали капітальні, перед «подіями» багато хто їх непогано обладнав і «затарив». Але менше тривоги від цього не стало. Особливо, коли «стратеги» Беса підірвали міст між Бессарабкою і Сонячним, а потім перекрили дорогу з боку Комсомольця та Ртутного, таким чином, геть відрізавши селище від міста.
Проскочили УВС. Барикади з шин і мішків біля входу - така собі арт-інсталяція в дусі Барнарда Пратцена: він любить назбирати сміття і створити з нього чорт знає що...
Якась подоба блок-посту тільки за селищем Рум'янцеве, перед мостом на вулиці Макухи: пара бетонних блоків і закрита вантажівка на узбіччі. Міст цей - не якась там макуха, а цілком стратегічний об'єкт: міцний, нещодавно відремонтований, витримає не одну танкову дивізію. Тому Біс його і замінував. Тому й захищати його особливо не треба: рвонуть дистанційно - і все, і ніхто не пройде!
Саме тому і немає ніяких денееровскіх блок-постів від моста прямо навпроти цієї самої Нацгвардії, яка вже влаштувалася в кілометрі від станції Микитівка у бік Артемівська. Просто пусто! Нікого! Але ВСІ мости міста заміновані!
Знову приходить розуміння, що Горлівка - місто гірське! Повзривать ось всі мости і всім стане ясно, що кожне селище там або житловий масив якийсь, що стоять на пригірках, тепер немов острови серед непрохідних балок і ярів! Без мостів, по болотистих струмках в глибоких низинах, однак ні хлібця, ні молочка, ні картопельки НЕ підвезти! І "швидка" з пожежкою не пройде, не те, що танк! Перекрикуватися будемо, хіба що, як справжні горяни...
Один дуже розумний родич так прокоментував цю нашу загальну тугу по мостах:
- Війна, однак! Тактика і стратегія правильна - мости-то рвати! Ось і Ленін учив того ж свого часу! Люди позагинаются тут без хлібця і від мінометів з "градами"? І що? Планові військові втрати! «Що ж тепер, через ваш хлібець віддавати таке хороше місто типу ворогові, чи що? У війну фашистам нічого не віддавали, і хунті ми нічого не віддамо! Поляжемо, але не віддамо... »
Такі от у нас «денееровці-захисники» і «патріоти» своєї мінометно-танкової незалежності та автоматно-градової влади!
Кілька машин у камуфляжній розмальовці, які зустрілися по дорозі, не розвіяли враження порожнечі і тихого, застиглого в часі і просторі жаху перед невідомим прийдешнім...
24.07. Ранок
... Стріляють!
І вночі пострілювали. Навіть «Град» народ уперше на власні очі в небі побачив. І вранці якось дивно по всьому місту чутні одиночні постріли з чогось мирному населенню незрозумілого. Луна стоїть над нашими «горами», відбивається в балках і ярах, заплутує всіх і все. У соцмережах молодь намагається з'ясувати: хто, чим, звідки і куди палить. А «суворі адміни» денееровских ресурсів суворо попереджають: «Не розсекречуйте інфу! У місті ж наводчики, розвідники й диверсанти укропівські, що не розумієте, чи що?» І ватний молодняк затихає.
Дзвінки, дзвінки...
- Що у вас на Бессарабці?
- Дахи позносило! Сараї розбило! У підвалі всю ніч просиділи! На зоні двох зеків ракетою пришибло, а троє потрапили в реанімацію! Ми тут між двох вогнів! І виїхати не можемо, не випускають, і приїхати ніхто до нас не може - не впускають! Тільки за паспортами, хто тут живе! Міст? Так два вже рвонули: з боку Дзержинська і той, що на Сонячний над залізницею. У нас тут один залишився: перед Ртутним, через канал. Він поки цілий! Якщо і його рвонуть - точно будемо відрізані. Води і світла теж у нас немає ... Не знаєш, коли буде? А з нами: що з нами-то буде, а? Вони ж тут бійню нам влаштують...
- А що у вас на Рум'янцевому?
- Два будинки вже згоріло! Дахи знесло, сараї - вщент ... Вони ж тут у нас просто поруч у ДК стоять. Біля залізничного моста. Який теж, напевно, замінований...
- А в місті що?
- Снайпери на дахах і зенітки прямо біля дитячих садків: денееровська класика!
- Озеряновка! Ау!
- Нам вас з підвалів не чути! Майже всі поїхали! Через наше селище Біс «Градом» до Донецька дістати хоче! Боїмося, хоч би не промазав: від нас тут і гудзиків не залишиться...
24.07. Полудень
- Комсомолець, що у вас там?
- А у нас в десятиповерхівку влетів снаряд!
- Чий? Звідки? Як?
- Прямо перпендикулярно! Під прямим кутом! Значить - з Глибокої (напрямок на Дзержинськ)! А там - тільки блок-пост бойовиків. Розважаються, чи що? Влетів у вікно кухні, пробив стінку ванної і плюхнувся у ванну з водою! Щось там загорілося! Правда, пожежники приїхали практично відразу: вони у нас тут поруч. Народ - в шоці: усі висипали на вулицю і кричать: зараз рвоне! Але приїхали типу сапери, снаряд з ванни виловили і вивезли. У стіні на дев'ятому поверсі тепер діра! Правда, там нікого не було, коли до них «пташка» залетіла! А знаєш, в цю квартиру на постій пустили біженців зі Слов'янська! Уявляєш - не хоче їх доля відпускати! Наздоганяє...
... А міст на Макусі таки рвонули. У два етапи. З першого разу ця капітальна споруда тільки просіла злегка, і сміливці на легковиках переїжджали його майже запросто. Біс вирішив це непорозуміння виправити і дав наказ рвонути як треба. Рвонули. Тепер міст остаточно впав на залізничне полотно, прихопивши з собою якийсь залітний легковик. Про долю водія ніхто не повідомив. Тепер і пішки цю прірву не подолати. Перед цією спецоперацією Біс всіх своїх бойовиків вивів і з Гольми, і з Микитівки, і з Зайцевого. Всі сконцентрувалися в центрі Горлівки: УВС, ВБОЗ, виїзд з Горлівки на Донецьк і - Комсомолець з Бессарабкою.
24.07. Вечір
Біля будинку знаходжу цілком придате бомбосховище. Вночі штук сорок бабусь там уже ночували, хоча поки що ніхто толком місто ще й не обстрілював. Чоловіки вже склали про цих бабусь байку, якось дуже вже схожу на правду:
- Бабки-то сидять у бомбосховищі, носами клюють, а тут бойовики з автоматами ходять молодих хлопців шукають, щоб, значить, на окопи чи в бій! І питають, хто тут у вас є? А одна кричить хазяйським голосом: «Ти що, не бачиш - люди похилого віку тут! Іди, звідки прийшов! Що тобі тут треба?» Бойовик на таку неповагу розсердився і пообіцяв серйозним голосом: « Ось зараз гранату тобі кину, будеш знати, чого мені треба». Бабуся і замовкла. Потім тільки прокоментувала собі під ніс тихенько: «Ось, значить, які «захиснички»...»
А жителям однієї багатоповерхівки більше сподобалася інша ідея. У них там величезний зелений двір, який утворився після того, як розібрали по цеглинці новенький дитячий садок років вісім тому. Ось у центрі цього двору, на шовковій траві, в кущиках і вирішили вони всі разом у випадку «чого» влаштувати "пікнік" з ковдрами і смаженою на багатті ковбаскою! Будинки довкола двору, якщо і розваляться - до народу на травичці уламки не дістануть. А всякі осколки пролетять мимо (як стверджують "фахівці"!), тому що вони вражають не того, хто лежить, а лише того, хто стоїть і витягує шию! А лежачого хто ж зачепить? Ну, знову ж таки, якщо не стукне яка Градина прям з неба і прямо по тім'ячку ... Але в цьому випадку - всі зійшлися на думці! - вже все одно нікому і нічого потім не буде страшно!
25.07. Ранок
Тиша!
Всю ніч і весь ранок - тиша така, що у вухах дзвенить. Чекали нічного обстрілу, але так і заснули в очікуванні. Прокинулися - ух ти! Живі всі! І бігом в Інтернет: чому це нам лафа така випала?
Виявилося - все ще попереду: «як тільки знешкодимо горлівські угруповання терористів, буде відкритий прямий шлях до Донецька», обнадіяло нас РНБО. Головний удар, кажуть, буде на Горлівку.
А різні ЗМІ і зовсім прояснили картину. Правда, тільки з боку «ДНР».
Сайт «Російська весна», наприклад, в заміточці «Повідомлення « з окопів» під Горлівкою» розповів історію «героїчних боїв» сьогоднішньої ночі та ранку: «і билися там славні бойовики, і техніку укропську палили, і обстрілювали їх з усіх видів зброї... » тОсь, подумалося, глухі горлівчани: навколо були такі бої, а ми-то нічогісінько не чули! Ну, або денеерівці з привітом: чого їм тільки з-під кайфу не приверзлося, схоже! Як то кажуть: що ви там курите, хлопці? І навіщо сни свої журналістам викладаєте?
Всі ЗМІ дружньо повідомили, що вокзали у нас закриті, у всіх житлових районах у нас «Град» і зенітки, на дахах - снайпери і наводчики, а Біс віддав розпорядження мобілізувати всіх чоловіків від 14 і до 65 років! Прикидаю, скільки це бійців буде: вийшло - не менше 50 тисяч! Це навіть з урахуванням тих, хто поїхав від гріха подалі.
Це ж скільки амуніції, калашів, патронів, сосисок і горілки треба, щоб таку армію привести в бойовий стан?
25.07. Вечір
Чоловіки дружно виповзли на свою традиційну картярсько-шахову вахту. Обговорювали, ясна річ, війну.
Роздумували, наприклад, про те, як бойовики візьмуть заручників у бомбосховищах:
- Кажу своїй: сиди краще дома! А вона: так бомбити ж будуть! А я їй - ну і вали в свою бомбуху сама, отримаєш там гранату від «захисничків»!
А ще роздумували про «мобілізацію»:
- Тобі ж шістдесят два? Ага! Калаш в руках втримаєш? Як палицю при радикуліті? А то! Хоч до передової доповзеш!
Повз мужиків пару раз прокотився відкритий джип із станковим кулеметом в кузові і бойовиками. Вони приндяться: їздять тут всякі! Але приндяться тихо, щоб «ввічливі хлопці» ненароком не почули...
20.00. Жара. Гримнуло щось якось мляво осторонь Гольми, і все. Двори порожніють. Вулиці теж. Тиша. Тільки птиці безтурботно дзвенять у синьому ще небі. Очікування. І «гарячі» сумки біля дверей: документи, гроші, білизна, водичка, згущене молоко з сухариками. І ковбаска для багаття під кущиками. На всякий випадок ...
Горлівка - «... буде останнім цвяхом у кришку труни мерзенного московського проекту під назвою «ДНР», написав у своєму блозі Дмитро Тимчук. Добре б...
