Інформування суспільства щодо ситуації на сході — «ахіллесова п’ята» українських силовиків. Про це писали ще під час російської анексії Криму й на початку терористичних дій на Донбасі. З того часу стан інформаційної політики, звісно, змінився, як і в цілому боєздатність української армії. Але проблеми залишаються. Зупинимося на двох випадках.
Минулого тижня суспільство шокувало фотографії та відео, яке виклав російський бойовик-найманець із Санкт-Петербурга в соціальній мережі ВКонтакте. Терористи знімали на камеру з відповідними коментарями і фотографувалися на тлі загиблих і понівечених тіл українських військових. Як з’ясувалося пізніше, бойовики влаштували засідку десантникам із 25-ї дніпропетровської бригади і підбили БМП.
«31 липня на північ від міста Шахтарськ пройшов бій між українськими військовими і терористами. Я не можу розповісти вам усіх обставин, можу сказати, що командир підрозділу виводив підрозділ із населеного пункту Шахтарськ, потрапили в засідку, був бій, за результатами бою ми зазнали великих втрат», — сказав т.в.о. командувача Високомобільних десантних військ Збройних сил полковник Юрій Галушкин.
За словами військового, крім десяти загиблих десантників, ще одинадцять зникли безвісти і 13 поранені. За інформацією медіа, десантників обстріляли з «Градів», в результаті чого загинув 21 боєць, зокрема командир 2-го батальйону.
«Не можна залишати таку інформацію без особистих коментарів керівництва МО, РНБО і Генпрокуратури. Замовчування знову буде бити по репутації всього вищого і військового, й політичного керівництва країни», — написав у «Фейсбуці», реагуючи на цю трагічну новину, екс-прем’єр-міністр Євген Марчук.
Інший випадок. Учора стало відомо, що частина бійців 72-ї моторизованої бригади, що прикривали ділянку кордону в районі Червонопартизанська, прорвалися з оточення, а інша частина відступила на територію Росії. Звісно, російські ЗМІ одразу почали повідомляти про українських солдатів, які «втекли в Росію і просять притулку». Українські ж силовики вже вимушені були реагувати. Інформування свого суспільства і гри навипередки поки немає.
«Відбулася планова операція з деблокування українських військових у районі Червонопартизанська. Більша частина військових успішно виконала завдання командування АТО та вийшла в безпечне місце для відправлення в пункти відновлення боєздатності. Частина військовових вийшла на російську територію. Із ними зв’язок є, через дипломатичні канали ведуться перемовини, як їх повернути в Україну Після їхнього повернення буде з’ясовано всі обставини події», — повідомив пізніше речник Інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко.
Ми звернулися до Ради національної безпеки і оборони по коментар секретаря РНБО з приводу двох згаданих випадків, але там нам повідомили, що «ці питання — в компетенції Міністерства оборони». У свою чергу в МО вказують на необхідність направити офіційний запит або шукати інформації в прес-центрі АТО. До слова, наш запит на інтерв’ю на ім’я начальника Генштабу вже місяць залишається без відповіді.
Можна, звісно, зрозуміти, що під час війни — інші умови, але мовчання керівників силових структур або загальні заяви не додають впевненості українському суспільству. «Війна є війна. Зрозуміло, що без жертв, на жаль, не обійтися, — пише в згаданому пості Євген Марчук. — Але такі події треба коментувати обов’язково на високих рівнях, хоч як би це було неприємно. Інакше коментують самі люди й самі пояснюють причини. Не важкоо здогадатися — які».
Так, щоденні брифінги речника Інформаційного центру РНБО і заяви представників прес-центру АТО — прогрес у порівняні з тим, що було раніше. Але, знову ж таки, хто дасть конкретну відповідь щодо трагедії десантників із тієї ж 25-ї бригади?..
«ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ ВІЙСЬКОВИХ ІЗ ЦИХ ДВОХ БРИГАД НЕСУТЬ КОМАНДИРИ»
Олександр КIХТЕНКО, генерал армії:
— Повну відповідальність за збереження життя військових з цих двох бригад несуть ті командири, які направили їх у ті місця. Тому Міністерство оборони має знати реальну обстановку в тих районах і надавати відповідну допомогу нашим бійцям. Якщо військові із 72-ї бригади перебувають в оточенні, й їх з 8-ї ранку до 16-ї вечора з обох боків посипають артилерійським вогнем та «Градом», то вони повинні захищатися. Якщо не надається допомога, то вони можуть вживати будь-яких заходів, щоб зберегти своє життя. Вважаю, що тільки так і має бути. І якщо їм довелося в таких умовах перейти кордон з Росією, я не можу назвати їх зрадниками. Із 25-ю бригадою в Шахтарську ситуація та ж сама.
Але річ у тім, що інформаційна політика і СБУ, і Міністерства оборони завжди має бути правдивою та об’єктивною. Якщо вони подаватимуть неперевірені дані або неправдиві факти, то рано чи пізно це стане надбанням громадськості. На мою думку, певні керівники силових структур хочуть показати себе в найбільш вигідному світлі, тому замовчують подробиці цих подій, не розуміючи, що вже завтра-післязавтра вони випливуть на поверхню. Таке не потрібно робити, бо це підірве довіру до них і стане причиною їхнього політичного краху.
У цих обставинах я покладаю надію на незалежні ЗМІ, які мають надавати об’єктивну інформацію. І що більше такої інформації буде, то об’єктивнішу картину подій матиме суспільство. В інформаційному просторі щодо Донбасу ми опинилися між двох вогнів — з одного боку Росія, з другого — наші державні засоби інформації. А де правда? І сьогодні лише незалежні журналісти мають можливість доносити її до людей.
Моральний дух солдата сьогодні важливіший за будь-якої могутньої зброї: якщо не буде морального духу та віри у своє керівництво та у своїх командирів, то жодну війну не буде виграно. Солдат повинен знати, що про нього пам’ятають, його захищають і йому завжди нададуть допомогу. Тоді він буде готовий віддавати своє життя за країну. А якщо цього немає — це дуже неправильний напрям руху для військового керівництва.
