Насправді, досить курйозним чином. Двоє нерозлучних друзів, Бунзен і Кірхгоф, виготовили його з коробки з-під сигар і розпиленої навпіл підзорної труби. Цей смішний прилад допоміг двом ученим з’ясувати, з чого складається Сонце.
Нерозлучними друзі стали після того, як потоваришували 1851 року. Сталася ця славетна подія в місті Бреслау (нині Вроцлав), куди 40-річного Бунзена запросили для будівництва хімічної лабораторії при тамтешньому університеті. Кірхгоф був на 13 років молодшим від свого приятеля. Але різнилися приятелі не лише за віком. Коли Роберт Бунзен і Густав Кірхгоф робили свій променад, перехожі здивовано оберталися їм услід.
Любов до науки об’єднала абсолютно різних людей, зауважує pravda.ru. Дружба виявилася настільки міцною, що коли Бунзену запропонували очолити кафедру хімії в Гейдельберзькому університеті і коли він туди незабаром виїхав, то спромігся перетягти туди й свого друга.
Ранньої весни 1859 року двоє приятелів-професорів, що працювали на ниві науки в одному з найстаріших університетів Німеччини, зробили своє дивовижне відкриття, навчилися за кілька секунд розпізнавати склад будь-якої речовини. На п’ять років раніше у Гейдельберзі збудували невеличкий газовий заводик, а Бунзен відповів на технічний прогрес своїм винаходом газового пальника, який не коптив і дістав назву бунзенівського. Це було важливе ноу-хау, що знайшло застосування не лише в побуті, а й прислужилося вічній славі науки.
Для спостереження за спектром був потрібен спеціальний прилад. І Кірхгоф сконструював спектроскоп, розпилявши навпіл свою підзорну трубу, половинки якої увіткнув у дерев’яну скриньку з-під сигар. Бунзен прийшов зі своїм пальником. «Когда б вы знали, из какого ссора // Растут стихи, не ведая стыда», — запитувала одна російська поетеса. Услід лірикам фізики теж могли б запитати — з якого сміття народився спектральний аналіз?
Для визначення кольору спектра будь-якої речовини вчені-побратими багато разів їх фільтрували, промивали і розчиняли. Натрій здавався яскравого жовтого кольору лінією, калій — фіолетовою, кальцій — цегляно-червоною. Кожна лінія окремо, не зливаючись з іншими. Так можна визначити будь-яку ноту в мелодії, виділити кожну літеру у слові — жоден колір не змішувався з іншим. Окрім чіткості, спектроскоп не потребував великих об’ємів речовини. Шматочка натрієвої солі, який важить у 3 мільйони разів менше, ніж міліграм, досить, аби полум’я пальника вже засвітилося жовтим променем. Лишень уявіть собі, двоє друзів, наче такі собі Гвинтик та Шпунтік із Сонячного міста, змайстрували прилад для виявлення однієї тримільйонної частини міліграма?!
Одне погано — прилад показав не те, «який чудовий цей світ», а наскільки він брудний! До того ж не лише земний світ, а й світ цілого Всесвіту! Друзі заходилися досліджувати саме Світило, на яке молилися наші пращури-язичники, таким чином, немаче це був якийсь вкритий мохом камінчик чи шматочок органіки природного походження. І не просто досліджувати — вони взялися визначити, з чого складається Сонце та інші небесні тіла! У той час коли російський цар сушив голову над дилемою, як «скасувати рабство згори, поки його не скасували знизу», а американські негри ґарували на своїх білих господарів, двоє німецьких вчених вже як могли дізнавалися, чим «пахне» Сонце.
Їхній метод, перше повідомлення про відкриття якого було надіслане до Берлінської академії наук 20 жовтня 1859 року, потім дав змогу виявити на Сонці нову речовину — гелій. На особовому рахунку Бунзена відкриття ще двох нових елементів, яким «татусь» дав назви за кольорами їх спектра: цезій — «небесно-блакитний» і рубідій — «червоний». Цей черговий курйоз хіміка Бунзена пов’язаний з його нездужанням. Лікарі рекомендували своєму пацієнтові пити солонувато-гірку мінеральну воду з Дюркгеймських джерел, а він її використовував по-різному. Талій, індій та галій відкрили вже послідовники великого вченого...
До речі, «небесно-блакитний» цезій знайшов широке застосування в телебаченні, медицині, космосі, потрібен він для виробництва лазерів. Можливо, й це далеко не все. Дивлячись із позицій сьогодення на просту скриньку для сигар, залишається вигукнути — незбагненні шляхи твої, Господи!
