Зміни плануються лише до підручників для 10—11 класів. У них повернуть на місце ті терміни чи розповіді про події, котрі було викреслено зі шкільної програми за часів міністра Дмитра Табачника. Передусім у розділі про Голодомор ітиметься, що це був саме геноцид українського народу. Школярі вивчатимуть трагічну сторінку і з життя кримських татар — депортацію цілого народу з території півострова; також повернеться інформація про діяльність ОУН-УПА, про участь політв’язнів у повстаннях у сталінських таборах 1953—1954 років; будуть розповіді про долі українських дисидентів — Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола, Івана Дзюби та інших.
Та найбільший резонанс серед педагогів і науковців викликали наміри МОН викреслити термін «Велика Вітчизняна війна». Розділ про цю сторінку історії матиме назву «Друга світова війна». Дехто з експертів погоджується, що термін ВВВ було створено штучно — щоб об’єднати радянські народи під одним гаслом та ідеєю. Разом з тим, українці як нація брали участь у бойових діях ще з 1 вересня 1939 року, і воювали по різні боки фронту.
«Великая Отечественная война Советского Союза» — термін авторства Сталіна, заготовлений ним до 22 червня 1941 року. Мало йтися про розширення меж «социалистического отечества» відповідно до офіційного гімну Комінтерну — «Наш лозунг — всемирный Советский Союз», — пише Сергій Грабовський на сайті МОН. У такому сенсі термін слід залишити. А всовувати Україну в нього, в межі 22 червня 1941 — 8 травня 1945 (саме 8 травня, за словами Сталіна, війна скінчилася в Європі), — це ПІДЛІСТЬ і БЛЮЗНІРСТВО. Для українців (а не «совків») війна з Гітлером почалася вранці 1 вересня 1939 року, коли сто тисяч українців у складі Війська Польського вогнем зустріли гітлерівські війська, а літаки з хрестами бомбили Львів, Луцьк і Тернопіль».
Ті, хто не підтримує заміну термінів, пояснюють, що вчителям та учням знову доведеться адаптуватися до змін і виправлень у шкільній програмі, і саме назва ВВВ у свій час згуртувала народ. Так чи інакше, обговорення цих та інших імовірних правок ще тривають. До 20 серпня МОН приймає пропозиції від громадськості. Коли з’являться оновлені підручники, Міносвіти не інформує. Як повідомлялось раніше, бюджет відомства суттєво скоротять, і чи вистачить коштів на новий тираж шкільних книжок, поки не відомо.
Історик, автор шкільних підручників Станіслав Кульчицький, радить міністерству в цій ситуації піти простішим шляхом: не переписувати підручники, а видати окремі додатки для учнів і вчителів, де всі ці зміни й прописати. Це буде швидше й дешевше. Саме так зробили історики з приводу новітньої історії 2010—2014 років, зокрема й про події Євромайдану та анексію Криму: підготували окремий додаток для учнів і вчителів до існуючих підручників для 11 класу. Орієнтовно в жовтні їх уже надрукують і розішлють по школах.
«І наразі це найбільш серйозне, що має бути в змінах шкільної історії. Відносно тих правок Табачника, то їх робили дуже акуратно, бо йшлося не про зняття якихось розділів, а викреслювались окремі речення. Що тепер робити — важко сказати, бо, щоб передрукувати підручник, потрібні кошти. А ті підручники, що вже є, розраховані на кілька років. Вони й будуть, нічого страшного в цьому немає. Навіть якщо там не написано, що Голодомор — це геноцид, то вчитель може наголосити на цьому. І це не лише моя думка. Головне — внести зміни до шкільної програми, бо в ній легше зробити правки. А це означає, що коли навіть немає нічого про геноцид чи УПА, то вчитель зобов’язаний озвучити це й проговорити з учнями на уроці», — додає Станіслав Кульчицький.
Історики ще раз наголошують, що кардинально і швидко переписувати підручники з історії не варто, як за це взялася робити Росія після окупації Криму. Треба дати час на переосмислення, бо історія — не та наука, яка любить поспіх.
