Колись я був дуже активним рухівцем. Мітинги, з’їзди, В’ячеслав Чорновіл... Пам’ятаєте? Я вірив, що Україна — це ніби наш славетний Дніпро, який тече в одному напрямку, а ми всі та я — це маленькі струмочки, чия сила, розум і енергія впадають у Дніпро, повнять його, і від кожного з нас Дніпро-Україна стають могутнішими і прекраснішими.
Та з часом я побачив, що це далеко не так, що Україна, про яку я і мільйони таких, як я, мріяли, це — ілюзія, це зовсім не Дніпро з тисячами струмочків; що це величезна вантажівка, яка загрузла у калюжі й не може виборсатися на чисту, тверду дорогу: колеса крутяться (ми і такі, як я, щось робимо внизу, віримо, надіємося) та машина не рухається вперед, машина стоїть у болоті, бо інтереси таких, як я і тих, що при владі — різні, часом — протилежні; ми не течемо, як Дніпро, разом в одному-єдиному пориві-напрямку. О, ні! У тих, що при владі, своя ріка, свій «Дніпро»: вони грабують країну, кожного з нас, вони багатіють, а ми, безробітні й безсилі, на мізерні пенсії злидарюємо, а нещодавно ще й комунальні платежі зросли в рази...
Йде війна з нашим вічним фальшивим, лукавим «братом» — з імперською Росією. По всій Україні збирають по 5—10 гривень на неозброєну українську армію. Мабуть, це правильно, мабуть, у тяжку, гірку годину треба ділитися останнім, та насправді я бачу, що і тут іде велика гра-брехня. Є ж прямі винуватці — ті «герої», що довели армію до жалюгідного стану, хто руйнував, грабував, нищив... Кучма і його оточення, Янукович і його злочинна банда регіонів. Це вони зруйнували українську економіку, українську армію, це вони привласнили величезні народні багатства — заводи, фабрики, надра землі тощо; це вони сьогодні розв’язали війну проти українського народу, це вони проводили русифікацію українців, яка сьогодні стріляє в Україну, це вони фінансують російських терористів. Гинуть молоді хлопці, ллється молода українська кров... Це вони комплектували армію офіцерами-зрадниками, це вони не забезпечили армію новітньою зброєю, засобами індивідуального захисту, нормальним харчуванням тощо. Зараз потрібні гроші, і гроші є! Візьміть їх у злочинців, імена яких відомі, вони живуть серед нас, вони жирують, тішаться солодким життям. Та — ні! Олігархів-злодіїв не чіпають, їхня злочинно надбана власність — священна корова! І на армію просять у тих, у кого пенсія — 900—1200 гривень і дикі комунальні платежі. І смішно, і гірко. Та не сміятися — плакати хочеться. Хіба це те «жити по-новому», заради якого був Майдан і обирали нового Президента?!
