Українські військові очистили Маріуполь від терористів з «Донецької народної республіки» 13 червня. На сьогодні там єдиним візуальним нагадуванням про війну є кілька зруйнованих після травневих боїв будинків та блокпости на в’їзді у місто. Але, за словами мера Маріуполя Юрія Хотлубея, становище не настільки райдужне. «Цими днями ми відзначаємо День державного прапора України і День незалежності України. Але ми підійшли до цієї славної дати в дуже складній ситуації, - зауважив голова міста, - Зовсім поруч йде війна. Щодня до нас прибуває більше 500 переселенців із зони активний бойових дій. Соціальне навантаження на місто величезне: більше 6000 переселенців особливо потребують допомоги, зокрема, в продуктах харчування. У Маріуполі 1 вересня розпочнеться навчальний рік, відкриються всі міські середні школи, де навчатимуться близько тисячі дітей-переселенців. Я думаю, об'єднавшись, ми переможемо і разом будемо жити в єдиній, неподільній Україні».
За словами директора міського центру соціальної допомоги Маріуполя Ульяни Токаревої, всього в центрі перебуває на обліку більше 6 тисяч переселенців (і це лише ті, хто зміг прийти і зареєструватися – Ред.), серед яких – близько 2 тисяч дітей, а також пенсіонери, люди з обмеженими фізичними можливостями і хворобами. Основними є потреби у житлі і гуманітарній допомозі. Люди стурбовані нагальними питаннями: де знайти засоби для існування, як повернутися додому і готуватися до холодної пори року.
У пансіонаті «Металург», що знаходиться у селі Юр’ївка Донецької області, наразі проживає 254 переселенці, серед яких 104 дитини. Чоловіків-переселенців не приймають вже кілька місяців, і ті, кому вдалося виїхати і зони бойових дій, намагаються одразу шукати роботу. Люди перебувають у складному психологічному стані, але радіють, що зберегли життя, і мріють скоріше повернутися додому.
«Самі ми з Луганська. Знаходимось у таборі вже 40 днів. На умови не нарікаємо, нам потрібен лише мир. Ми не знаємо, з якого боку нас вбивають, і не цікавимось політикою. Ми хочемо повернутися до своїх цілих будинків і не чути більше стрілянини» - навперебій розповідають жінки-переселенки.
Сергій і Людмила – подружжя переселенців із Донецька. Сергію вдалося знайти роботу при пансіонаті, тому він зміг залишитись разом із сім’єю. «Люди, і я в їхньому числі, поки не приїхали сюди, вірили, що нас захищає «ДНР», - згадує Сергій, - Зараз я стовідсотково впевнений, що це розбійники і терористи. Багато людей відчувають себе ошуканими. Я не розумію мотивацію донецьких жителів, які беруть участь у цьому ополченні – кого вони захищають і від кого? «Референдумів» не підтримував, і вболіваю єдину Україну – цілу, мирну і працьовиту. Але і до теперішньої влади я відчуваю певну недовіру. Переселенці постійно говорять про одне – чи зруйновані їх будинки, чи жива їхня сім’я, чи зможуть вони повернутися додому. Я щасливий, що моя дитина жива-здорова і не бачила цього жахіття, що нам вдалося вижити, і ми зможемо працювати і відбудовувати нашу країну. Віру маємо лише у власні сили».
«Для нас найголовніше, що нас не бомблять, що ми і наші діти не чуємо цього, - розповідає Людмила, - Але скоро треба буде виїжджати звідси, і куди, коли це закінчиться? Ми і теплого одягу не маємо, лише те, у чому приїхали. Я працюю в училищі, і нам сказали: «Готуйте навчальні заклади, але не забувайте за бомбосховища». Жахливо чути про те, як гинуть діти у дитячих садках, але як зрозуміти батьків, які їх там залишають? На сьогодні я особисто помічаю, що люди ставляться до «ДНР» негативно. Я й тоді не розуміла, навіщо вони проводили той «референдум». За що вони голосували? Невже Донбас мав лідера, засоби для самостійного існування абощо? Сьогодні люди думають про те, щоб в них не стріляли, не вбивали їхніх дітей. Ми дуже хочемо повернутись додому і просто мирно жити. Навіщо ділити Україну на Схід, Південь і тому подібне? Ми всі – одна нація».
Як «День» повідомляв раніше, «Фонд Ріната Ахметова» направив до Маріуполя 2000 тонн гуманітарної допомоги. Із Маріуполя продукти харчування та засоби гігієни, розфасовані в індивідуальні набори, доставлять до міст у зоні військових дій, звільнені міста, а також місця компактного проживання переселенців. Як зауважила Тетяна Ломакіна, заступник міського голови Маріуполя, гуманітарна допомога наразі є дуже вчасною та необхідною. «До кінця місяця ми допоможемо забезпечити її доставку в міста Донецької та Луганської областей, де найскладніша ситуація. Щодня до нас надходить інформація про те, де і в якій кількості потрібна їжа, вода, дитяче харчування, медичні набори. Потреба в гуманітарної допомозі на сьогодні величезна, і ми розраховуємо закрити її для 200 000 мешканців Донбасу на найближчі 2 тижні», - прокоментувала заступник мера.
Дніпропетровськ – Маріуполь – Дніпропетровськ
