Сьогодні міста Москва та Луганськ не сходять зі шпальт газет усього світу. Як інтерпретує цей феномен, колишній студент цих міст? Ще Микола Васильович Гоголь показав несамовитість Росії в образі трійки коней, які, закусивши вудила, летять стрімголов у невідоме пекло. Тепер цією трійкою керує останній із могікан диктаторського племені Європи вікопам’ятний нащадок сталінізму — Путін. Цей кучер так розмахнувся перекроювати кордони сусідніх країн, що обурення охоронців світового порядку — ЄС, НАТО, ООН — вистачило лише на уповільнену реакцію на його агресивні безчинства. Поборники демократії ніяк не можуть погодити ту червону лінію, за яку агресорові не дозволяти переступати під загрозою серйозних санкцій. А хіба не аморально закривати очі на анексію Росією Придністров’я, Південної Осетії та Криму? При такому форс-мажорному розвитку колізій ця червона лінія може виявитися колишнім кордоном Берлінської стіни і стати передвісником грядущих світових потрясінь.
Президент Петро Порошенко заявив у Брюсселі, що агресія Путіна проти України — це виклик Європі та США. Збитий над Донбасом російським ракетним комплексом пасажирський лайнер, у якому загинули громадяни багатьох країн, один до одного підтверджує правильність тези Президента. То хіба це не терористичний акт сторіччя, сліди якого ведуть до берегів річки Москви? То хіба в ньому не проглядається почерк Бен-Ладена, на стежці якого стоїть Путін? Сьогодні привид бродить по Європі — привид путінізму. Його програмою мінімумом є відродження імперського союзу в бувших його кордонах. За флером мирних завірень угадується програмка максимум — військовий союз Білокам’яної з Піднебесною, проти НАТО і США.
Відомо, що загнаний у кут щур у відчаї може кинутися навіть на тигра, тому Захід не хоче спалювати мости для відступу Путіна. Той зрозумів, що Крим — це застрягла кістка в горлі і що час працює проти нього, тому намагається вийти сухим із затяжної авантюри. Відступити — означає визнати свою поразку і втратити владу. Продовжити йти напролом наперекір Заходу — цей шлях приведе в Гаазький трибунал для військових злочинців. Щоб трохи почистити своє загиджене реноме, він прикрив свою наготу фіговим листком гуманітарної допомоги, димовою завісою якої його установки «Град» перетворюють на руїни міста і села України. Його кредо — підтримувати воєнний статус-кво, не дозволяючи Україні членство в НАТО. При такому розкладанні пасьянсу для України немає альтернативи статусу союзника НАТО і США.
1939 року Ліга Націй виключила СРСР зі своєї організації за війну з Фінляндією. То хіба не нонсенс, що Росія, яка веде війну з Україною, залишається членом ООН? Якщо її не зупинити сьогодні, то людство спіткає жахіття третьої світової війни.
P.S. На скрижалях історії золотими літерами будуть написані імена героїв, полеглих за Волю України. Але історія назве імена і тих, хто з переляку здав агресорові Крим без бою. Хай завжди буде сонце, хай завжди буде «День»!
