Гімназією цей навчальний заклад, який свого часу закінчувала і головний редактор «Дня» Лариса Івшина (Жаловага) став не так давно. Але в усі часи, незважаючи на географічну віддаленість від столиці, ця школа була однією з кращих на Волині. Серію книжок «Бронебійна публіцистика» Лариса Івшина передала закладу як подарунок рідній школі, повертаючись із книжкового форуму у Львові, де новинку від «Дня» було представлено з закономірним успіхом. Оксана Ярославівна Сахарчук, директор навчального закладу, чия повна назва звучить як навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа I-III ступенів — гімназія», розповідає, що земляки завжди пам’ятають: їхня вихованка стала однією з відомих жінок України. Але при цьому не забуває про свій рідний край, вчителів, які навчали. А також сприяє тому, щоб і її юні земляки могли прилучатися до культури та прогресу.
Десять років тому за сприяння головного редактора «Дня» тоді ще просто Локачинська середня школа отримала комп’ютерний клас із найсучаснішими комп’ютерами та іншою технікою.
— Книжка ж для школи — завжди вартісна річ, — розповідає директор, відзначивши, що підбір серії авторів її, філолога, просто вражає. Вона вже встигла переглянути книжки і відзначає їхню актуальність для сьогоднішньої України. Той же Ольжич — це, власне, про становлення національного руху, про українську інтелігенцію, про те, як вона намагалася залишатися сама собою попри різні тиски на неї у різні часи. Подобається, що немає відмінності між авторами у плані їхнього географічного походження, представлена вся Україна.
— І Маланюк, і Липинський, і Самчук, і Хвильовий — сьогодні якраз на часі. Це актуально, дуже гостро і живо. І, повірте, це ті книжки, які наші учні прочитають. Перший урок у цьому навчальному році у нашій школі був присвячений українській мові. Мені було дуже шкода, що думки, які висловлювали наші старшокласники, чую лише я, а не чують депутати Верховної Ради, — розповідає Оксана Ярославівна. — Ми з учнями нещодавно розглянули цікаву статтю Стуса «Феномен доби: Сходженння на Голгофу слави» про Павла Тичину. Учні гостро сприймали моменти історії, через які талановитий поет насправді був у своєрідному засланні в рідній країні, поставивши свій талант на службу владі та через те був втрачений як поет. З вчителями гімназії ми вже вирішили, що книжки з серії «Бронебійна публіцистика» прочитають і педагоги, і учні, і по ній ми проведемо наукову конференцію.
