Частування пляцками, обмін уміннями, настільні ігри, майстер-класи, музичні заходи — Фестиваль сусідів на Підзамчі у Львові було створено для того, щоб відкрити депресивний, екс-індустріальний район міста для його жителів та познайомити їх між собою. Слоган фестивалю — «родичі важливі, а сусіди ближчі».
Підзамче — це інший ритм життя Львова, його спокій та розміреність. Співорганізатор заходу, представник громадської ініціативи «Йота» Ольга Коцька, розповіла «Дню», чому вони вирішили реалізувати свою ідею саме тут: «Забудова району є дуже камерною, тобто це дво- чи триповерхові будинки, іноді навіть одноповерхові, маленькі дворики — все це налаштовує людей на те, щоб зустрічатися та знатися з сусідами. Підзамче — дуже цікавий історичний район, колись тут була одна з найстаріших львівський синагог, а згодом він став важливим промисловим центром міста».
Оригінальні читання дітям, облаштування двориків, створення періодичного видання про родинні історії, складання паперових журавликів та виготовлення квіткових композицій — зустрічі, які формували та наповнювали самі мешканці Підзамче. Для них також організували майстер-класи з малювання на одязі, соціальну вуличну забавку «петанк» (мета гри: кинути порожнисті металеві кулі якомога ближче до маленької дерев’яної кулі в центрі. — Авт.) та театральний перфоманс «Сусід на обід». Великої популярності серед дітлахів набули заняття з айкідо від місцевого сенсея.
А щоб батьки не сумували, поки їхні діти розважаються на спортмайданчиках чи створюють щось своїми руками, підтримати сусідську ініціативу приїхали гурти Lemko Bluegrass Band, «Оленки», «Перекоти Поле», родина скрипалів Кирило і Ксеня Стеценки, Bahato Lis, Cherry Band, Марія Копитчак, Оркестра почувань та Joshua Pratt Band. Два дні в районі звучало безліч музичних цікавин: від македонських пісень до лемківського бугі, від гуцульського блюзу до творів Вівальді. Окрім того, підзамчани приєдналися до створення музики разом з експериментальним проектом Хатнєграння, який поєднує електронне та акустичне звучання.
«Дивлячись на те, скільки прийшло людей, можна сказати, що такий формат фестивалю спрацював. Хоча насправді спілкуватися з громадою — це дуже довгий процес. Є певна пасивність, люди лякаються і не розуміють, до чого їх залучають та навіщо це, — зазначає Ольга Коцька. — У них є така несміливість — якщо не має місць, де зустрічатися, то ми не зустрічаємося. Добре було б, аби наступного року команда з Підзамче перейняла ідею створення Фестивалю сусідів і стала вже основним організаційним комітетом, а ми лише допомагатимемо».
У рамках заходу також відбувся благодійний ярмарок. Зібрані кошти планують надіслати як допомогу людям зі східних регіонів, котрі через війну втратили свої домівки. Сусідському дозвіллю на Підзамчі передували покази Міжнародного фестивалю кіно про права людини Docudays UA та анімаційних й художніх короткометражних фільмів про сусідство від Міжнародного кінофестивалю Cinema Perpetuum Mobile (Мінськ, Білорусь).
