У «Маршу миру», який пройшов минулої неділі, — Міжнародний день миру — у Москві, були всі шанси, щоб не відбутися. До останнього учасники антивоєнної акції не могли домовитися з московською мерією про формат заходу. Напередодні в ЗМІ навіть з’явилася інформації про скасування ходи. Проте Марш не лише відбувся, але й став наймасовішою протестною акцією з моменту окупації Росією Криму. За різними оцінками на демонстрацію прийшло від 5 тис. до 100 тис. росіян, які пройшлися від Пушкінської площі до проспекту Сахарова.
• Люди вийшли на демонстрацію з прапорами Росії та України. На Марші було багато плакатів і транспарантів. «Руки геть від України!» «Путін, виведи війська!», «Ваша війна нам не потрібна!», «Досить брехати і воювати!», «Росії — свободу, Україні — мир!», «У Києві — брати, хунта — в Кремлі!» були найпопулярнішими.
На акції в Москві не обійшлося й без провокацій — два десятки агресивно налаштованих людей із символікою «Новоросії» спробували влитися до лав демонстрантів Маршу, але поліція це припинила.
• «Мета проведення заходу — протест проти війни на південному сході України і вимога негайного припинення військової агресії з боку Росії», — наголошувалося в заяві організаторів.
Як зазначила Бі-бі-сі, в проекті резолюції, опублікованої на сайті акції, серед іншого містяться вимоги «вивести з території України російські війська», розслідувати факти «незаконного примусу з боку влади РФ російських військовиків до участі в бойових діях на південному сході України», а також «припинити торговельну та газову війни проти України». Цей документ уже підписали колишній прем’єр Росії Михайло Касьянов, журналіст Євген Кисельов, художник Андрій Більжо, еколог Євгенія Чирікова, акторка Тетяна Лазарєва та інші.
До речі, один із організаторів Борис Нємцов так прокоментував на своїй сторінці у «Фейсбуці» недільну акцію: «Головний підсумок — у Росії виникнув серйозний антивоєнний рух — партія Миру, яка вчора виглядала гідно і могутньо особливо на тлі жалюгідної партії війни, лідером якої є Путін. Назвати маргіналами десятки тисяч освічених, вільних людей на тлі нечисленних путінських фриків не зміг навіть брехливий агітпроп».
• Окрім Москви подібні акції пройшли в Санкт-Петербурзі, Воронежі, Волгограді, Пермі, Єкатеринбурзі, Ростові-на-Дону, Ставрополі. Антивоєнні акції також відбулися в Києві, Берліні, Парижі, Відні, Бургасі та Вашингтоні.
• У Петербурзі влада відмовилася погоджувати Марш миру, і організатори вирішили провести ходу від метро «Горьківська» до Казанського собору. В результаті вийшов один із наймасовіших у історії міста неузгоджений антивоєнний виступ: через Троїцький міст пройшло понад тисячу людей, у народному сході взяли участь від двох до трьох тисяч.
Чи пробудив Марш миру громадянське суспільство в Росії? Про це ми поговорили з незалежним журналістом Семеном НОВОПРУДСЬКИМ (Москва):
— За всіма опитуваннями більшість росіян не підтримує «чисту», гарячу війну з Україною. Наразі це важливий показник того, що в Росії взагалі можливі вуличні акції протесту, які здавалися неможливими за останні рік-півтора роки. Не в сенсі, що ці акції розганятимуть, а в тому сенсі, що на них ніхто не прийде. У Росії багато було написано про те, що російська опозиція деморалізована, пригнічена, проте, вона існує. Людям на маршах, перш за все в Москві і Петербурзі, було важливо переконатися, що не так уже й мало тих, хто готовий вийти на вулиці та відстоювати таку позицію.
• Це — важливий момент, який знаменує можливість відродження вуличних акцій протесту. Російська влада не змогла тією пропагандою, яка була й залишається небаченою за напруженням за весь пострадянський час, зомбувати та паралізувати волю людей.
У той же час, цей марш не означає, що російська влада стала слабкішою. Але це означає, що не можна стверджувати, що в Росії є лише один погляд. Ця акція є свідченням того, що активна меншість може публічно заявити про свою позицію.
• Проте не варто сильно перебільшувати демократичність російської влади. З одного боку, вона розуміє, що опозиція їй наразі не загрожує і це — нечисленна акція. Хоча в Москві, за найскромнішими оцінками, на акції було близько 30 тис. осіб. Дуже показово, що влада дала провести цей марш, проте так скупо державні ЗМІ ще ніколи не висвітлювали акції російської опозиції. Раніше на великих телеканалах і провладних мас-медіа були гнівні тексти, що на демонстраціях нікого немає, а ті, хто прийшов — продалися і подібне.
• Якби влада не дала провести цю демонстрацію — це було б свідченням того, що влада боїться. Проте давши дозвіл, влада начебто себе підбадьорює, хай, мовляв, пройдуть. Після цього маршу Financial Times написала, що ліберальна опозиція в Росії подала слабкі ознаки життя.
У той же час, це не означає, що влада дозволить проведення інших акцій. Але оскільки ця демонстрація заявлялася як Марш миру (а Росія офіційно вдає, що вона за мир), то якби влада заборонила її проведення, то це було б недобре навіть у їхній свідомості. Проте, не факт, що подібний марш дали б провести наприкінці серпня, зате зараз він не суперечить фейковій офіційній позиції Росії.
• Цей марш важливий не так для того, щоб зупинити конкретну війну, як для того, щоб показати, що в Росії немає повної однодумності і Кремлеві не вдалося повністю зачистити політичний простір.
У Росії «легальних» опозиційних партій немає, зате легально висловлюються мирним шляхом опозиційні думки. Це — сигнал до того, що російське суспільство не гомогенне і що не вдалося зацементувати всю країну так званою кримською більшістю.
У будь-якому разі, цей марш дає підстави вважати, що політична діяльність у Росії можлива: є кому її вести. Це люди, які готові висловлювати громадянську позицію, принципово протилежну до влади.