«Дню» розповів Анатолій СОЛОВ’ЯНЕНКО — головний режисер Національної опери України, молодший син легендарного тенора.
— Творча дорога Анатолія Борисовича була пов’язана з багатьма провідними колективами нашої країни, але чотири з них були основними. Передусім це Донецький та Київський оперні театри! У столиці Донбасу розпочався його творчий шлях (сьогодні Донецький театр опери і балету зветься його ім’ям), а в Києві Анатолій Борисович пропрацював все своє життя. Знаковою для нього була Національна філармонія, з якою співпрацював останніми роками і часто виступав, а також колектив Національного оркестру народних інструментів, з яким багато виступав і з яким було зроблено велику кількість записів. Тому на базі чотирьох колективів і відбуватимуться ювілейні торжества, присвячені 80-річчю А. Б. Солов’яненка.
Напередодні ювілею, 24 вересня, відбудеться концерт у Донецькому театрі опери і балету ім. А. Солов’яненка. На вечері, разом із Симфонічним оркестром під управлінням головного диригента Василя Василенко виступатимуть солісти Донецького театру і Національної опери. До речі, гостем програми стане відомий тенор Олег Кулько — нині соліст Большого театру. Він починав свою творчість у Києві, вчився вокалу в консерваторії у Костянтина Дмитровича Огнєвого, а прийшовши до Київського оперного театру, став дублером Анатолія Борисовича впродовж декількох сезонів (у партії молодого Фауста в однойменній опері Ш. Гуно). Донеччани першими почують рідкісні записи і побачать документальні кадри з архіву нашої родини, на яких зображено Анатолія Борисовича на сцені й поза нею.
Безпосередньо в день народження Солов’яненка — 25 вересня — в Національній опері України відбудеться гала-концерт, в якому прозвучать улюблені твори Анатолія Борисовича. Відкриє програму провідна солістка столичної опери Оксана Крамарєва (лауреат Шевченківської премії і переможниця Міжнародного конкурсу вокалістів «Солов’їний ярмарок»). Вона виконає арію Леонори з «Сили долі» Дж. Верді. Відзначу, що програма буде у двох відділеннях і складатиметься зі світової класики. Прозвучать арії з «Фауста», «Євгенія Онєгіна», «Кармен», «Любовного напою», «Тоски», «Турандот», дуети з «Дона Карлоса», «Сільської честі» та ін. На сцену вийдуть майстри вокалу: Марія Стефюк, Олександр Востряков, Тарас Штонда, Сергій Магера, Олександр Дяченко, Лілія Гревцова, Ольга Нагорна, Андрій Романенко, Тетяна Анісимова, Олександр Гурець, Сергій Ковнір та ін. У концерті також візьмуть участь Симфонічний оркестр (диригент Микола Дядюра) і хор театру. А на завершення вечору Анжеліна Швачка та Олег Кулько виконають дует Амнеріс і Радамеса з Вердієвської «Аїди». До речі, партія Радамеса була однією з улюблених і першою, яку розучив Анатолій Борисович італійською мовою ще в період його стажування в Ла Скалі (Мілан). На сцені транслюватиметься відео, а у фойє театру фотовиставка розповість про етапи яскравого творчого шляху Солов’яненка — кадри зі знакових вистав і тріумфальних гастролей.
26 вересня у філармонії відбудеться концерт Національного оркестру народних інструментів України під управлінням Віктора Гуцала. Нагадаю, що з цими музикантами дуже полюбляв виступати Анатолій Борисович, і спільно вони записали багато народних пісень і українських романсів.
Сьогодні є три пам’ятники А. Б. Солов’яненку: в Козині (Київська обл.) на могилі співака, в Києві (вул. Інститутська) біля будинку, де він мешкав, — на самій будівлі встановлено меморіальну дошку (чудові роботи відомого скульптора Миколи Рапая), а в Донецьку перед Оперним театром встановлено монумент Анатолію Борисовичу в образі Герцога з «Ріголетто» (автори пам’ятника — скульптор Олександр Скорих і архітектор Віталій Вязовський). Цей образ було обрано не випадково —
А. Б. Соловьяненко дебютував на сцені Донецького театру опери і балету в цій ролі. До речі, після гастролей Солов’яненка в Іспанії з оперою «Ріголетто» одна з газет надрукувала статтю під назвою «Шахтарський герцог». Із цієї публікації прізвисько закріпилося за співаком. На постаменті пам’ятника написано українською мовою: «Гордість Україні — Анатолій Солов’яненко — «Шахтарський герцог».
До ювілею нам вдалося видати фотоальбом і монографію музикознавця Алли Терещенко «Співак і доля». А з нереалізованих справ, але сподіваюся, що найближчим часом ми увічнимо пам’ять Анатолія Борисовича, — переведення його архівних, фондових записів на цифрові носії, оскільки велика частина записів — на плівках Національного радіо і Національної телекомпанії України, а плівки мають властивість розмагнічуватися й псуватися. Тому головне наше завдання — відреставрувати й перевести записи на сучасні носії.
