Нобелівську премію миру-2014 присудили 17-річній пакистанській правозахисниці Малалі Юсуфзай і 60-річному індійському активістові за права дітей Кайлашу Сатьярті. Як зазначили в Нобелівському комітеті, лауреати одержали цю високу нагороду за те, що «боролися проти гноблення дітей і за їхнє право на здобуття освіти». Кайлаш Сатьярті брав активну участь в індійському русі проти експлуатації дитячої праці. Його організація звільнила понад 80 тисяч неповнолітніх від різних форм рабства. Він домігся впровадження маркування для індійських килимів, яке свідчить, що продукт виготовлено без залучення праці дітей. Зараз він очолює Всесвітню кампанію за освіту, куди входять понад 400 неурядових організацій. Проживає лауреат у Нью-Делі, у нього є дружина, двоє рідних дітей та прийомна донька.
Юсафзай стала відомою у світі 2009 року завдяки блогу, який вона вела мовою урду для британської мовної корпорації Бі-Бі-Сі. Вона боролася за право дівчаток ходити до школи. В одному зі своїх інтерв’ю вона розповідала, що хоче здобути освіту, щоб потім стати лікарем. Утім, батько вважав, що у дочки потенціал набагато більший, вона може стати політиком і змінити світ на краще. З часом Малала все-таки прислухалася до батька й відмовилася від своєї колишньої мрії. У наступних інтерв’ю вона вже розповідала про плани створити власну партію і відкрити інститут для дівчаток.
Це викликало гнів лідерів талібів. Вони включили юну правозахисницю в «хіт-лист» своїх жертв. Не могли пробачити їй «прозахідні погляди». Особливу лють талібів викликав її пост, у якому вона висловила захоплення і навіть любов до президента Барака Обами за підтримку демократії у світі.
Малала Юсуфзай проживає в місті Мінгора в долині Сват, яка розташована на півночі країни в 160 кілометрах від столиці Пакистану Ісламабада. Коли 9 жовтня 2012 року дівчинка з однокласницями збиралася додому зі школи, її спробували застрелити бойовики Талібану.
Як розповіли школярки, двоє бородатих чоловіків під’їхали до них автівкою, зупинилися і попросили дітей показати їм Малалу Юсуфзай. Оскільки дівчатка були в курсі погроз на адресу подруги, вони сказали, що не знають її. Тоді терористи гукнули її серед інших школярок, коли ті сідали в автобус, і почали стріляти по них. Під час несподіваного нападу одна куля влучила Малалі в голову, а ще одна — в шию.
Дівчинку три години оперували у військовому госпіталі в Пешаварі як цивільні, так і військові лікарі. Старший нейрохірург Мумтаз Кхан пояснив тоді, що у дівчинки почався набряк мозку, тому довелося терміново зробити операцію і вийняти з її голови кулю, яка зачепила ліву півкулю мозку. Після операції, за деякими даними, Малала впала в кому, але, як виявилося, на щастя, короткочасно. Здоров’ям її були стурбовані на вищому рівні. Президент Пакистану Асіф Алі Зардарі обіцяв у разі необхідності відправити її на лікування за кордон.
МАЛАЛА ЮСУФЗАЙ ЗІ СВОЇМ БАТЬКОМ ЗІАУДДІНОМ ПІСЛЯ ВИСТУПУ В БІРМІНГЕМСЬКІЙ БІБЛІОТЕЦІ / ФОТО РЕЙТЕР
Замах на Малалу викликав гнів жителів Свата. Більше того, мешканців долини, схоже, такою тактикою вже не залякаєш. За словами вчителя Малали, її однокласниці вирішили знову повернутись до школи і після цього інциденту продовжити заняття. Так вони підтримали свою подругу й показали приклад іншим в усьому світі. Безперечно, під впливом своєї однокласниці.
Спочатку в списку на Нобелівську премію миру було 278 кандидатів, зокрема 47 громадських та міжнародних організацій.
Це на 19 кандидатів більше, аніж 2013 року. Список було складено в березні як секретний. Нобелівський комітет скоротив його до близько півтора десятка. Хто саме входить до шорт-листа — за правилами не має розголошуватися, але імена просочуються в пресу задовго до церемонії нагородження. Цього року ще в березні стало відомо, що до списку кандидатів потрапив Володимир Путін. Говорили, що туди ж включили і Мустафу Джемілєва.
Які були шанси Путіна на одержання премії — сказати складно. Однак після анексії Криму та агресії проти України вони дорівнюють нулю. Схоже, що стати нобелівським лауреатом російському національному лідерові уже не світить. П’ять років тому Нобелівську премію миру одержав президент США Барак Обома, який тільки-но починав своє правління. Тепер вельми сумнівно, що Путін може наздогнати в цьому свого американського колегу. Певний удар по самолюбству та амбіціям російського лідера, який проміняв свій міжнародний престиж на «Крымнаш». Знав, що робив.
Крім того, серед кандидатів фігурували: Папа Римський Франциск, котрий розгорнув кампанію боротьби з бідністю і почав реформувати католицьку церкву. За даними деяких ЗМІ, у списку фігурував колишній співробітник АНБ і ЦРУ Едвард Сноуден, який розсекретив дані про стеження американських спецслужб за людьми по всьому світу, а також лікар-гінеколог із Демократичної Республіки Конго Денис Муквеге, який займається реабілітацією жінок, котрі стали жертвами сексуального насильства у воєнний час. Називали також імена генерального секретаря ООН Пан Гі Муна, актриси Анджеліни Джолі, президента Уругваю Хосе Мухіка, засновника Інституту Альберта Ейнштейна в Бостоні, 86-річного філософа Джина Шарпа та групу японців, які вимагають від уряду залишити в конституції статтю 9, що забороняє участь Країни Висхідного Сонця у війнах. Повідомлялося також, що в шорт-лист увійшла російська «Новая газета».
Південнокорейське видання South China Morning Post прокоментувало, що результат голосування Нобелівського комітету не був ясний до самого кінця. У фінальному списку не було видатних державних діячів, скажімо, рівня Нельсона Мандели (премія миру 1993 р.), Михайла Горбачова (премія миру 1990 р.) чи колишнього президента США Джиммі Картера (премія миру 2002 р.). Релігійні діячі також не надто відзначилися на тлі своїх колег, навіть нинішній Папа Римський більше вразив своєю скромністю й відмовою від атрибутів Ватикану, аніж реформаторськими ініціативами та діями.
У попередні роки лауреатами найпрестижнішої премії світу переважно ставали організації. 2013 року було відзначено Організацію із заборони хімічної зброї за розробку плану зі знищення цього виду зброї в Сирії, який, на думку багатьох аналітиків, став першим за довгий час кроком убік мирного розв’язання сирійського конфлікту. Комітет нагадав, що Альфред Нобель надавав великого значення темі роззброєння. 2012 року Нобелівська премія миру була присуджена Євросоюзу за внесок у зміцнення миру і демократії в Старому світі. До цього організації одержували премію тільки 1999 року, тоді лауреатом стали «Лікарі без кордонів». 2011 року Нобелівської премії миру були удостоєні президент Ліберії Елен Джонсон-Серліф, ліберійська активістка Лейма Гбові та активістка арабської весни Такавел Карман.
Нобелівська премія миру давно викликає найгостріші суперечки, аж до дипломатичних конфліктів. 2010 року премію миру одержав китайський правозахисник Лю Сяобо, котрий перебував під багаторічним домашнім арештом. Осло досі стикається з наслідками цього рішення. Відтоді відносини Норвегії з КНР ускладнилися. Зокрема, Пекін призупинив двосторонні торговельні переговори.
Росія має всього двох лауреатів, але одним із них — академіком Андрієм Сахаровим вона може пишатися повною мірою. Його внесок у справу миру, боротьбу за демократію та права людини справді величезний. Коли ж говорити про другого радянського російського лауреата Михайла Горбачова, то в нинішній Росії про нього офіційна пропаганда або майже не згадує, або тільки у зв’язку з перебудовою, яка, на думку московських пропагандистів, сприяла розвалу великої держави, читай — великої Росії.
Нобелівська премія миру присуджується з 1901 року і є найавторитетнішою міжнародною нагородою в галузі суспільно-політичної та гуманітарної діяльності. Вона може присуджуватися як окремим особам, так і офіційним і громадським організаціям. Премія миру — єдина Нобелівська премія, лауреати якої визначаються не у Швеції. Рішення ухвалює Норвезький Нобелівський комітет. Згідно із заповітом Нобеля, премію миру слід присуджувати особі, яка принесла найбільше благо людству і яка зробила найбільше заради братства між народами, для розпуску або скорочення діючих армій, проведення та пропаганди конгресів на підтримку миру.
Першими лауреатами премії були швейцарець Анрі Дюнан, засновник Міжнародного комітету Червоного Хреста, і француз Фредерік Пассі, який створив у своїй країні товариство боротьби за мир.
Церемонія вручення нагороди традиційно відбувається у столиці Норвегії Осло 10 грудня, в день смерті засновника п’яти Нобелівських премій, чотири з яких вручаються у Стокгольмі. Лауреат одержує диплом, грошовий чек і зроблену із золота медаль, на якій викарбувано портрет Альфреда Нобеля.
Серед цікавих фактів з історії нагороди — спроба нагородити премією миру Володимира Леніна, який вивів Росію з Першої світової війни. Однак вождя більшовицького перевороту не встигли внести в список до визначеного терміну.
