У цілій низці актуальних заходів, зініційованих і проведених цьогоріч ужгородською регіональною філією Національного інституту стратегічних досліджень (директор Світлана Мітряєва) міжнародна конференція «Регіональна стабільність на кордонах України та ЄС: сучасні виклики та інструменти забезпечення», яку у жовтні провели спільно з Посольством Словацької Республіки в Україні (Генеральне консульство в м. Ужгород – Янка Буріанова), за своїми практичними розробками має особливе значення. Її висновки, як мовиться, та Гаранту б у вуха...
Основний месидж форуму – нагальна необхідність створення нової європейської системи безпеки та стабільності на східних кордонах ЄС, спроможної протистояти агресивній політиці Путіна та поєднання зусиль країн Вишеградської четвірки у формуванні нового концепту європейської безпеки, де будуть «виписані» умови формування безпекової політики на глобальному і регіональному рівнях. Бо, як зазначив радник представництва МЗС у Львові Іштван Балог, «незважаючи на усвідомлення того, що російська агресія проти України стала новим викликом у сфері безпеки, на жаль, Європейський Союз не в змозі контролювати процеси та події, які нині відбуваються на східних кордонах України. Російська агресія підірвала регіональну стабільність та поставила під загрозу реалізацію одного з найголовніших зовнішньополітичних пріоритетів нашої держави – прагнення бути повноправним членом об’єднаної Європи».
Перший заступник керівника НІСД Олександр Власюк справедливо зауважив, що ідейним підґрунтям виправдання Росією своєї агресії та тероризму є так званий проект «Рускій мір». Його наріжним каменем є твердження, що «Росія не обмежується кордонами Російської Федерації». Тому проблематика «Руского міра» не обмежується питаннями культурної підтримки російськомовної діаспори, а фактично слугує ширмою для забезпечення зовнішньополітичної, економічної та військової експансії». Акцентуючи увагу на реалізації проекту «Рускій мір» в Україні, він зупинився на його наслідках, серед яких виокремив процес знищення української мови в навчальних закладах як у Криму, так і на захоплених територіях Луганської та Донецької областей. «Сьогодні відповіддю на російську агресію має бути не лише модернізація української армії, але й правдивий підручник з історії. Фактично, це засіб боротьби за свідомість й українську ідентичність молодого покоління».
Гуманітарна та військова експансія «Руского міра» є загальноєвропейською проблемою, яку необхідно вирішувати консолідованими зусиллями, адже Росія зробила практично все, щоб знищити ключові аспекти міжнародного права, тому, без адекватної реакції ЄС, майбутнє європейського безпекового простору залишається під питанням. «Гібридна війна», яку Росія розгорнула проти України, не закінчується, власне, самою Україною. Вона вже сьогодні охоплює Західний світ, який лише частково усвідомлює цю загрозу», – констатував Власюк.
Слушне припущення, базоване на прискіпливому аналізі останніх подій в Україні, висловив експерт Інституту безпекових та оборонних досліджень міністерства оборони Словаччини Юрай Бескід. На його думку, Україна здала територію Криму без адекватної відсічі і так само не дає адекватної відсічі на сході країни. Основною причиною цього експерт вбачає у впливі іншої держави через мережу своїх агентів в українських спецслужбах.
Він окремо виділив сепаратистський рух на Закарпатті. В останні роки активізувалась діяльність неурядових організацій та політичних партій, діяльність яких підтримує Угорщина, зокрема партія Йоббік та її представник євродепутат Бейла Ковач. Вони виступають за створення угорської національної територіальної автономії в межах спеціально створеного Притисянського округа Закарпатської області, загострюючи таким чином ситуація з угорським сепаратизмом.
На думку експерта, не можна нехтувати загрозами дестабілізації, які виходять й із середовища політичного русинства. Приклад цьому – спроби активізувати русинський сепаратизм самопроголошеним маріонетковим «прем'єр-міністром Республіки Підкарпатська Русь», який поселившись у Москві звертався до російського президента Путіна провести «миротворчі операції» в Закарпатській області з метою сприяння встановлення Республіки Підкарпатська Русь.
Ні для кого не є таємницею, що закарпатські угорці та русини об'єднуються сьогодні навколо спільної мети – територіальної автономії. Про це свідчить і спільний Конгрес представників Всесвітньої ради угорців і Всесвітньої ради підкарпатських русинів, який відбувся 8 серпня 2014 року в Будапешті. На ньому домовилися домагатися федерального статусу області та звернулися до Європарламенту, урядів Угорщини та України з проханням про надання легітимності результатам референдуму 1991 року. Є очевидним, що вимоги русинів та угорців встановити угорську та русинську територіальну автономію український уряд має вважати сепаратистським кроком, який може поставити під загрозу цілісність України тепер вже на її західних рубежах, та дієво реагувати.
Тим часом перший заступник посла Угорщини в Україні Ласло Чаба Пап висловив переконання, що тільки шляхом реального, а не просто словесного проведення проголошених системних реформ, Україна дасть позитивний сигнал про свою силу і про свою важливу роль у забезпеченні європейської безпеки.
Бо й справді, Україна, ставши переднім краєм цивілізаційної боротьби за відстоювання основних засад демократії, справедливо розраховує на солідарну підтримку західних сусідів, яких прикриває від агресії, а з іншого боку – в країні так і не розпочато дієву, а не імітовану боротьбу з корупцією та іншими суспільними хворобами.
Дуже актуальною є думка, висловлена Володимиром Гулимою (Центр дослідження проблем регіонального співробітництва), що внаслідок багаторічних маніпуляцій нічим не підкріпленою позаблоковістю Україна виявилася нездатною самотужки забезпечити власну безпеку, тому головним завданням у цій сфері ставить використання усіх наявних можливостей для зміцнення національної обороноздатності. З огляду на сучасні реалії, такою системою для України однозначно представляється НАТО. Проте відкрите і широке пропагування євроатлантичних прагнень служитиме відчутним подразником не тільки для Кремля, але й для усього російського суспільства. За такої ситуації Україна, у першу чергу, повинна звернути увагу на Вишеградську групу, яка через відсутність формально-інституційної структури не може бути названа військово-політичним блоком, проте як форма регіонального співробітництва органічно функціонує всередині ЄС і НАТО. «Формат В4 може стати для України зручним та прийнятним додатковим інструментом досягнення стандартів НАТО без акцентування уваги на євроатлантичних прагненнях та, навіть, із збереженням формально позаблокового статусу», – зазначив експерт.
Конференція дуже конкретно окреслила основні виклики стабільності та безпеці у Європі і світі, серед яких одним з головних є визнання того, що Україна поза членством в ЄС та/або НАТО не може брати повноцінну участь у формуванні механізмів європейської безпеки. Позаблоковість України не змогла гарантувати нам суверенітет і територіальну цілісність. Як жертва агресії, Україна має повне право і буде просувати ідею вироблення нового загальноєвропейського механізму колективної безпеки. Такий механізм має чітко визначати обсяг зобов’язань та перелік санкцій. Агресія РФ не залишає нам альтернативи пошуку спільних з Європою шляхів зміцнення колективної системи безпеки.
